There was / There were

Якщо йдеться про один предмет, одну особу або одне місце, після дієслова ставлять іменник в однині з артиклем a або an. Перед прикметником артикль не зникає: він стоїть на початку всієї іменникової фрази.

Форму an обирають тоді, коли наступне слово починається з голосного звуку. Замість артикля може стояти числівник one, коли важливо підкреслити, що річ була лише одна.

Water, milk, bread, snow, sand та інші подібні слова часто називають речовину або загальну кількість. У цих незлічуваних значеннях не додавай a/an чи множинне -s. Деякі слова мають і злічувані значення: a noise — окремий звук, two times — двічі.

Some позначає невизначену кількість, a little — невелику, a lot of — велику, enough — достатню, plenty of — достатню або більшу, ніж потрібно. З незлічуваним іменником ці вирази зберігають was: there was some water.

Відсутність чогось у минулому виражають двома рівноцінними способами. Перший — заперечна форма дієслова: There wasn’t a bench there. Перед незлічуваним іменником після неї природно стоїть any.

Інший спосіб передати відсутність — no перед іменником зі ствердною формою дієслова. Для звичайного значення «не було» у стандартній англійській обирай wasn’t any або was no, без поєднання wasn’t no.

Слово there нічого не рахує. Щоб обрати форму дієслова, дивись на першу іменникову фразу після нього: якщо це один предмет в однині або незлічувана річ, потрібна форма was.

Кілька окремих предметів після дієслова вимагали б іншої форми, і це предмет окремого правила цієї теми. Тут корисно лише вміти впізнати таку межу, щоб не ставити was там, де іменник називає кілька речей.

There was часто вводить інформацію про наявність. Коли говоримо про конкретну зрозумілу річ, можна поставити її назву на початок: The wall was cold.

Річ може бути зрозуміла з попередніх слів, із ситуації чи зі спільного знання. Не потрібно обов’язково спершу називати її через there was: це лише один зручний спосіб побудувати опис.

У цьому правилі ми будуємо тільки розповідні речення про одну річ або незлічувану кількість у минулому — стверджувальні та заперечні. Питальна форма й узгодження з кількома предметами належать сусіднім правилам теми й тут з’являються лише як чужа репліка або як хибний варіант.

Перед тим як записати речення, зроби три кроки: знайди іменник одразу після дієслова, визнач, чи можна його порахувати, і виріши, стверджуєш ти наявність чи заперечуєш. Обережно з іменниками, що виглядають як множина: news має кінцеве -s, але лишається незлічуваним.

У стандартній письмовій моделі there were форму be узгоджуємо з іменниковою групою після неї: для кількох речей або людей потрібне were. Саме there не означає однину чи множину.

Were — це минула форма від are. Тому пара are → were працює так само, як пара is → was: змінюється лише час, а узгодження з множиною залишається.

Форма were вимагає, щоб і сам іменник стояв у множині. Більшість іменників додає -s: shop → shops, tree → trees. Після s, x, sh, ch і деяких інших закінчень додаємо -es: bus → buses, box → boxes.

Часті неправильні множини: child → children, man → men, woman → women, person → people. People у значенні «люди» поєднується з were; у значенні «народ» слово може бути злічуваною одниною, але це інше вживання.

Перед іменником часто стоїть числівник або кількісне слово: two, ten, a lot of, lots of, many, several, a few, some. Жодне з них не змінює узгодження — важлива форма самого іменника.

Саме тому сполучення на кшталт a lot of people чи lots of cars ідуть із were: слова people й cars стоять у множині. Тут легко помилитися, бо саме слово lot має вигляд однини.

Перший спосіб — заперечна форма дієслова разом зі словом any: there weren't any + іменник у множині. Weren't — це коротка форма were not, і обидва варіанти однаково правильні.

Інша модель відсутності — there were no + іменник у множині. Для звичайного значення «не було» у стандартній англійській використовуй weren’t any або were no.

Форма were показує, що йдеться про минулий стан справ. Часто поруч стоять слова, які прямо називають час: yesterday, last night, in 2010, ten years ago, when I was a child, at that time.

Якщо такої вказівки немає, її дає розмова: фотографія, спогад, розповідь про поїздку. Те саме речення з формою are описувало б сьогоднішній стан, тому вибір між ними — це вибір між «тоді» і «зараз», а не між правильним і неправильним.

Речення з there вводить нову інформацію. Якщо ці предмети вже відомі співрозмовникові, природніше поставити їх на початок речення й обійтися без there.

Якщо додаєш нове повне повідомлення про цих людей, розділи речення або з’єднай їх: There were many people. They were happy. Саме they не зайве; помилка виникає, якщо склеїти два речення без розділення.

Питальна форма Were there …? і форма для одного предмета чи незлічуваного іменника належать сусіднім правилам цього ж топіка; тут вони з'являються лише як контраст.

Форма be дивиться не на слово there, а на іменник, який іде далі. Одна річ або одна людина — was. Кілька — were.

Незлічувані іменники (water, snow, traffic, money, noise) поводяться як однина, навіть коли йдеться про велику кількість: was there much traffic, а не were.

Окремо варто запам'ятати множину без закінчення -s: people, children, men, women. Вони множинні, тому тягнуть за собою were, хоч -s наприкінці й немає.

Слово про кількість (any, much, many) на форму be не впливає: воно стоїть перед іменником, але число живе в самому іменнику.

Коли питаємо про один новий предмет, звична модель — a/an + іменник: a key, an oven. A ставимо перед приголосним звуком, an — перед голосним; можливі й інші визначники, наприклад one.

Перед множиною не ставимо a/an. Для невизначеної кількості часто використовуємо any; питання без нього також можливе: Were there signs?

Перед незлічуваним у питанні природні any або much: was there any milk, was there much noise.

Some теж можливе в питанні про минулий факт, особливо якщо очікуємо підтвердження: Was there some food left? Для нейтрального запиту зручно any. Some не обмежується проханнями та пропозиціями.

Якщо кількість відома, її просто називають числом, і жодне слово про невизначеність не потрібне.

Найпростіша модель: Was/Were there → що було → де → коли. Вона допомагає побудувати ясне запитання.

Це зручний зразок, а не єдиний можливий порядок. Час можна поставити на початок: Last spring, was there a bench under the tree?

Коли називаєш місце й час наприкінці, часто ставлять місце перед часом.

Was/were вже позначає минуле. Якщо час зрозумілий із розмови, окремо називати його не потрібно: Was there a car park? усе одно питає про минуле.

На таке питання відповідають чотирма готовими формами: Yes, there was. / No, there wasn't. / Yes, there were. / No, there weren't. Форма be в короткій відповіді завжди повторює форму з питання.

Повний варіант заперечення — No, there was not. Скорочення wasn't і weren't звичніші в розмові, і обидва варіанти правильні.

Предмет і місце в короткій відповіді не повторюють: співрозмовник щойно назвав їх сам. Замість цього після відповіді часто додають одну коротку деталь.

Форма did у цих відповідях не з'являється ніколи, бо її не було й у питанні.

Коли цікавить не сам факт, а число, питання починають блоком «скільки + іменник»: How many rooms, How much snow.

How many йде зі злічуваними іменниками в множині, How much — з незлічуваними.

Далі порядок той самий, що й у звичайному питанні: форма be, потім there. Втратити цю перестановку тут особливо легко, бо початок питання вже довгий.

Форма be й далі узгоджується з іменником: how many rooms were there, але how much snow was there.

Розповідь про минуле існування (There was a cinema here.) — це сусідня тема того самого топіка. У цьому правилі такі рядки трапляються лише як контекст або як продовження короткої відповіді.

Is there…? та Are there…? питають про теперішній стан місця. Той самий зміст у минулому вимагає was чи were, і часто ще й слів про минулий момент.

Was there…? питає про існування, а не про володіння. «Чи мав ти велосипед?» будують інакше — через дієслово have.

Після короткої відповіді розмова природно повертається до звичайних минулих питань: як воно виглядало, чому зникло, хто там працював.