Reported Speech: Statements

Коли застосовуємо зсув: Present Simple переходить у Past Simple, Present Continuous — у Past Continuous, Present Perfect — у Past Perfect. Зберігай різницю між звичкою, процесом і вже виконаною дією.

Past Simple часто передаємо через had + V3, а Past Continuous — через had been + -ing. Так показуємо, що подія передувала словам мовця.

У природному переказі Past Simple або Past Continuous іноді зберігають, коли часові зв'язки зрозумілі. У вправах із вимогою повного зсуву тренуємо саме Past Perfect; інший граматичний варіант може не виконати ціль вправи.

Past Perfect не зсуваємо ще раз: had finished залишається had finished. Present Perfect Continuous при зсуві дає had been working. Не додавай друге had до готового допоміжного дієслова.

При зсуві will звичайно стає would, can — could, may у значенні можливості — might. Після них лишається базова форма дієслова.

Could, would, should і might зазвичай зберігаються. Не перетворюй кожну пораду чи можливість на завершену дію через зайве have + V3.

Після said зсув не завжди обов'язковий. Якщо факт досі чинний, результат актуальний або обіцяна подія ще попереду, можна лишити теперішню форму чи will.

Зсунутий час сам по собі не доводить, що факт уже перестав бути правдою. При says для повідомлення про чинний стан немає автоматичної вимоги переходити в минулий час.

I, we, you та слова today, here, tomorrow змінюємо за реальною ситуацією переказу. Якщо переказуєш власні слова, I може залишатися I. Якщо день той самий, today можна зберегти: заміна на that day не автоматична, а залежить від обраної точки розповіді.

Спершу визнач мовця, адресата й час події. Потім вибери часову форму. Це допомагає зберегти зміст навіть у короткому повідомленні.

Типові заміни: yesterday → the day before або the previous day; today → that day; tomorrow → the next day або the following day; tonight → that night або that evening; this morning → that morning. Усі вони відлічують від дня слів мовця.

Можна додавати on: on the next day, on the previous day. Але вирази the next day і the day before самі по собі вживаються без прийменника at.

Періоди переказуємо так: last week → the week before або the previous week; this week → that week; next week → the following week або the next week. Так само з month і year. Now у пізнішому переказі стає then або at that time. Ago відраховує назад від моменту мовлення, тому в переказі замінюється на before або earlier.

Ці заміни працюють, коли між словами й переказом минув помітний час. Якщо переказуєш одразу, наприклад у межах того самого тижня, last week чи this week можуть залишитися.

Here → there, коли ти вже в іншому місці, ніж мовець. This → that, these → those, якщо предмет чи місце вже не поряд із тобою. У нейтральному переказі часто достатньо the: the coat, the boots.

Якщо переказ відбувається в тому самому місці, here можна зберегти. There теж іноді можливе, коли оповідач відсилає до раніше названого місця або обирає відсторонений ракурс. Важливо, щоб слухач правильно зрозумів конкретне місце; проста таблиця не визначає єдиного варіанта.

Заміна залежить від точки відліку. У тому самому місці й того самого дня today, here і tomorrow можуть залишитися. Now зберігай, якщо потрібний стан досі актуальний: п’ять хвилин самі по собі цього не гарантують. That day, then або there теж можуть передавати той самий епізод з іншого оповідного ракурсу.

Буває й змішаний випадок: день інший, а місце те саме. Тоді змінюємо лише слова часу й залишаємо here. Іноді вираз навіть збігається з теперішнім: чиє «завтра» було вчора, для тебе вже сьогодні, і тоді today цілком доречне.

Tomorrow, yesterday й tonight не вживаються з the; їх замінюють цілісні вирази the next day, the day before, that night. Слово before у виразі the day before стоїть після day. У виразах the next day, that day, the following week не ставимо at; при бажанні можна on the next day.

Там, де є два звичні способи сказати, обидва варіанти правильні: the next day і the following day, two years before і two years earlier. Вибір між ними — питання стилю, а не правильності.

У реченнях зсуваються й дієслівні форми (will → would, is → was). Це окрема тема: у цьому матеріалі дієслова лише узгоджуємо з переказом, а центр уваги — слова часу й місця. Вибір said чи told — теж окрема тема.

Щоб переносити правило в мовлення, перед кожним переказом коротко зверни увагу на три речі: де й коли були слова, де й коли ти, чи збігаються ці відліки. Потім добирай замінник лише для слів, у яких відлік справді інший.

Після say людина не стоїть безпосередньо: форми said me, said him неправильні. Якщо адресата все ж треба назвати, вводимо його прийменником to: said to me, said to the manager.

У повсякденному переказі, коли адресат важливий, англійці частіше обирають told + особа. Said to + особа цілком правильне, але звучить менш природно, коли йдеться про звичайний переказ повідомлення.

В активній моделі переказу told + особа + (that) + повідомлення адресат потрібний: told me that … . Не ставимо to між told і цим адресатом. Інші моделі мають власну будову: tell the truth, I was told that … .

Як адресат підходить іменник (the tenants, my sister) або займенник в об'єктній формі: me, you, him, her, us, them. Форму I, he, she чи we на цьому місці ставити не можна: told I неможливе.

Одну й ту саму подію можна передати обома дієсловами. Said підходить, коли адресат не важливий, не відомий або очевидний. Told підходить, коли важливо, кому саме сказали: тобі, команді чи сусідові.

Обидва дієслова мають заперечення й питання за тими самими правилами: didn't tell me, didn't say that, Did she tell you ...? Пам'ятай про базову форму після didn't і Did.

Є сполучення, де після tell іде не людина, а іменник: tell the truth, tell lies, tell a story, tell a joke, tell a secret. У них об'єкт уже є, тому окрема особа необов'язкова: She always tells the truth. Але зі say такі іменники не сполучаються: say a joke чи say the truth неприродні.

Якщо адресата все ж називаємо, він стоїть одразу після tell: told the children a story. Можливий і порядок з to після іменника: told a story to the children. Натомість say добре поєднується з вітаннями й подібними словами: say hello, say goodbye, say sorry.

Тут тренуємо лише вибір між say і tell та їхню побудову у твердженнях. Зсув часів у клаузі (is → was), заміна слів на кшталт yesterday чи here належать до окремих тем, тому речення в цій добірці подають клаузу так, щоб увага була на дієслові.

Окремо розглядаємо накази й прохання (told me to wait), непрямі питання та пасив I was told that … . У told me to wait адресат стоїть після told; у пасиві він уже є підметом I, тому після told окремого me не додаємо.

Перед тим як сказати чи написати переказ, постав собі два швидкі запитання. Чи важливо, кому сказали? Якщо так, говоримо told + особа (або said to + особа). Якщо ні, обираємо said без особи.

У розглянутих активних моделях перевір будову: said (that) + повідомлення; told + адресат + (that) + повідомлення; said to + адресат. Це не універсальна перевірка будь-якого that: в інших конструкціях воно може саме входити до іменної групи.