Possessive Pronouns

Кожній особі відповідає своя пара: прикметник перед іменником і займенник, що стоїть сам. I → my → mine; you → your → yours; he → his → his; she → her → hers; we → our → ours; they → their → theirs.

His — єдина форма, однакова в обох рядках: і «his laptop» (прикметник), і «It's his» (займенник) пишуться однаково. Це не помилка джерела і не привід шукати окрему форму: просто збіг написання.

My, your, her, our і their належать до групи з іменником: my key, their new idea. Mine, yours, hers, ours і theirs замінюють таку групу. His має обидві ролі: his key і This key is his.

Типова помилка новачка — додати іменник ще раз «про всяк випадок»: «This is mine key» звучить так, ніби ключ назвали двічі. Досить одного разу: або назвати іменник із прикметником (my key), або замінити всю пару займенником (mine).

Жодна з шести форм не пишеться з апострофом: немає «her's», «your's», «their's», «our's». Це не залежить від контексту чи ввічливості — апостроф у цих словах завжди помилка.

Плутанина часто йде від інших слів з апострофом поруч: it's (= it is) чи Sam's (присвійний відмінок іменника). Присвійні займенники в цьому переліку — окремий клас слів, готовий і без апострофа, і без 's.

Присвійний займенник поводиться як звичайний іменник за роллю: може бути підметом (Mine arrived late.), стояти після be як частина присудка (This laptop is mine.), або бути додатком (I'll borrow yours.).

Порядок слів довкола нього такий самий, як довкола звичайного іменника в тій самій ролі: він не потребує особливих прийменників чи зміни структури речення.

Конструкція «a friend of mine» додає займенник після прийменника of замість простого прикметника: не «a friend of my», а саме of mine. Так само that idea of yours, a colleague of hers, this photo of ours.

A friend of mine називає людину, яка є моїм другом. Часто цю форму передаємо як «один із моїх друзів», але вона сама не встановлює точної кількості друзів. That old joke of his може додавати відтінок «знову цей його жарт».

В англійській самі предмети не мають граматичного роду, тому форму займенника обирають лише за власником: his stapler, якщо власник — чоловік, hers — якщо жінка, незалежно від того, який це предмет.

Контекст має показувати, кого позначає займенник: це не обов’язково остання згадана людина. Theirs може стосуватися групи або однієї людини, про яку говорять they. Якщо можливі два власники й зміст неясний, краще повторити ім’я.

Це правило не вчить обирати між my і mine у неоднозначному записі без контексту — саме цей вибір за наявністю іменника після слова належить окремому правилу «Possessive adjective vs pronoun».

Питання на кшталт «Whose bag is this?» зі словом whose розглядає інше правило цієї ж теми. Тут ми лише відповідаємо готовим займенником, а не будуємо питання з whose.

Кожному прикметниковому слову відповідає своя займенникова форма: my↔mine, your↔yours, her↔hers, our↔ours, their↔theirs.

Жодна з форм mine, yours, hers, ours, theirs ніколи не пишеться з апострофом: апостроф перед s тут завжди помилка, а не варіант написання.

My, your та подібні слова стоять перед іменником і його означеннями: my new shoes, а не new my shoes. Отже, між my та іменником може бути прикметник.

Mine, yours та подібні форми самі замінюють групу з іменником: This bag is mine; Mine is blue; I’ll take yours. His може стояти і з іменником, і самостійно.

His — єдине слово в цьому списку, яке не змінюється між ролями: his car (прикметник) і it's his (займенник) виглядають однаково. Роль визначає лише наявність іменника поруч.

У звичайній короткій відповіді про річ не використовуємо окреме its за моделлю It’s mine. Зазвичай зберігаємо іменник: its leaves. Окремий усталений зворот — of its own, наприклад a life of its own («власне життя»).

Те саме речення можна сказати обома способами: почати з прикметника й іменника або перенести іменник у підмет і завершити речення займенником.

При такій перебудові зміст (хто власник, який предмет) залишається тим самим; змінюється лише граматична форма й позиція слів.

У розмові присвійний займенник часто з'являється в короткій відповіді на запитання чи ствердження про власність: іменник уже назвав співрозмовник, і повторювати його не потрібно.

Такі короткі відповіді — одне з найчастіших природних місць, де займенникова форма звучить доречніше за прикметникову.

Список усіх форм і їхні базові значення (mine, yours, his, hers, ours, theirs як самостійний перелік) належать сусідньому правилу цієї самої теми про присвійні займенники; тут ці форми лише вживаються в контрасті з прикметниковими.

Питання зі словом whose («Whose bag is this?») мають власне окреме правило й тут не тренуються як навчальна дія — у прикладах вони можуть з'явитися лише фоном. Присвійний відмінок іменника через 's (Ihor's bag) — інша граматична тема, яка теж лишається поза цим правилом.

Whose і who’s вимовляються однаково — /huːz/. Whose означає «чий», а who’s скорочує who is або who has. Who’s got a car? теж може бути про володіння, але запитує «хто має машину», а не «чия це машина».

Перевірити себе просто: якщо можна розгорнути слово в «who is» або «who has» без втрати сенсу, потрібне Who's. Якщо йдеться про те, чия це річ, — потрібне Whose.

Коли питаємо про показаний предмет, зручно почати з Whose + іменник, а далі поставити is або are перед this, that, these чи those: Whose bag is this? Це модель питання з be.

Іменник після Whose узгоджується з дієсловом і вказівним словом далі в реченні: однина — з is/this/that, множина — з are/these/those.

Якщо предмет уже названо або добре видно із самої ситуації, повторювати іменник не обов'язково: Whose лишається самостійним словом одразу перед дієсловом.

Це не інше правило, а те саме Whose у скороченій формі — контекст (попереднє речення, жест, показаний предмет) виконує роль іменника.

Whose можна використовувати з іншими дієсловами. Якщо діяч уже названий, будуй питання з потрібним допоміжним дієсловом: Whose bike did you borrow? Тут позичив you, а whose bike називає предмет, про власника якого питають.

Якщо група Whose + іменник сама є підметом, окремий підмет і do/does/did не додаємо: Whose phone rang? («Чий телефон задзвонив?»). У Whose idea has caused this? підмет — whose idea, а has caused — форма Present Perfect.

Два зручні способи відповісти — присвійним займенником (mine, yours, his, hers, ours, theirs) або ім’ям із ’s. Можлива й повна група: It’s my brother’s phone, а якщо власник невідомий — I don’t know.

Форма відповіді залежить від того, що співрозмовник уже знає: mine підходить, коли зрозуміло, хто говорить; Marta’s прямо називає власницю.

Whose запитує про приналежність не лише фізичних предметів, а й ролей, дій і навіть провини: чия черга щось робити, чия це ідея, чия помилка.

Ці конструкції звучать так само (Whose + іменник + is/was), просто іменник називає не предмет, а абстрактне поняття: turn, idea, fault, responsibility.

Це правило описує лише Whose як питальне слово на початку прямого запитання. Той самий вигляд слова трапляється й у складніших реченнях як сполучний займенник, що приєднує підрядне речення до іменника (наприклад, «the neighbour whose dog barks every night»): це вже інша конструкція з іншими правилами побудови речення, і в цій темі ми її не тренуємо.

Ми також не повторюємо тут повний перелік форм присвійних займенників (mine, yours, his, hers, ours, theirs) і різницю між присвійним прикметником (my, your) і присвійним займенником (mine, yours) — ці теми розкриті в сусідніх правилах цього ж розділу. Тут займенник у відповіді використовується як готовий інструмент, а не як предмет вивчення.