Imperatives

Для звичайної короткої вказівки використай словникову форму дієслова: wait, read, take. Не додавай -s, -ed або частку to перед цільовим дієсловом. Форма не змінюється, коли замість одного адресата звертаєшся до кількох.

Після дієслова додай тільки потрібні деталі: що зробити, де або коли. Короткий наказ може складатися з одного слова. У сполуках на зразок turn off частинка off лишається частиною значення; базовою формою є turn.

У ствердному наказовому реченні дієслово be також має базову форму. Просиш бути готовим, спокійним чи уважним — починай із be, а не з am, is або are. Ці особові форми потрібні для інших конструкцій, наприклад You are ready.

Після be можна назвати бажаний стан прикметником або вказати місце й час. Be at the door at eight. — інструкція бути біля дверей о восьмій. Are you at the door? — граматичне питання, але воно не дає цієї інструкції.

У звичайній інструкції адресата розуміємо з розмови, тому you зазвичай не пишемо. Це може бути «ти», ввічливе «Ви» або «ви» для групи. Український переклад має кілька форм, а англійське дієслово лишається тим самим.

Проте підмет можливий. You stay here. може підкреслювати, що саме цій людині треба залишитися. Everyone take a seat. звертається до всієї групи; Someone open the window. просить когось із присутніх виконати дію. Це правильні наказові конструкції, а не помилки через наявність підмета. На початковому рівні основна модель простіша: без явно названого підмета.

Please часто пом’якшує пряме прохання. Звичні позиції — перед дієсловом або наприкінці речення; можливі й інші позиції залежно від фрази. Не вважай один порядок єдино правильним. У завданні на збирання слів позицію можуть уточнити лише для обмеження конкретної вправи.

Ввічливість залежить також від інтонації, стосунків і ситуації. Різке прохання не стає автоматично делікатним від одного please. Водночас проста інструкція в рецепті чи дружнє запрошення не обов’язково грубі без цього слова.

Іноді перед базовою формою є наголошене do: Do come in. Це правильний спосіб підсилити запрошення, часто з більш формальним або особливо доброзичливим відтінком. Do не є обов’язковим складником звичайного ствердного наказу.

Кілька простих інструкцій можна подати окремими реченнями або з’єднати and. Якщо порядок важливий, допоможуть first і then. Кожне дієслово у ствердному наказі лишається в базовій формі. Порядок дій визначає ситуація, а не сам факт наявності наказових речень.

Відрізняй ствердну вказівку від заборони та спільної пропозиції. Open the box. просить адресата відкрити коробку; Don't open the box. забороняє це; Let's open the box. пропонує зробити це разом. Усі три речення граматичні, але виконують різні завдання. Тут практикуємо переважно перше.

Для власної відповіді обери дію, додай необхідний предмет чи місце і перевір форму дієслова. Зразок показує один спосіб сказати це; природний синонім, інша доречна позиція please чи крапка замість знака оклику самі по собі не є помилкою.

Візьми дієслово у простій формі: go, open, touch, wait. Перед ним постав don’t. Не додавай до цього дієслова to, закінчення -s або -ing.

Українське «не» не перекладаємо окремим Not перед дієсловом у цій звичайній англійській вказівці.

Коли йдеться про стан або поведінку, використовуй don’t be: «не будь». Після don’t потрібне саме be, не am, is чи are.

Прикметник не замінює дієслова: між don’t і late, afraid або rude потрібне be. Rude означає «грубий, неввічливий».

Don’t — скорочення do not. Скорочена форма звична в розмові; повна часто трапляється в офіційних інструкціях та оголошеннях.

Повна форма не робить речення граматично правильнішим, а скорочена — неправильним. Якщо вправа просить конкретну форму, це умова вправи, а не заборона іншої форми в мові.

Імператив не завжди суворий наказ. Don’t worry може заспокоювати, а Don’t forget — нагадувати. Контекст підказує намір.

Please допомагає пом’якшити прохання. Воно може стояти на початку або наприкінці; не потрібно додавати його до кожного речення. У терміновому попередженні коротка пряма репліка природна. Тон голосу й стосунки між людьми теж важливі.

Don’t + дієслово — основна модель цього уроку, але не єдиний спосіб англійського заперечення. Never + базове дієслово означає «ніколи не…». Написи No smoking та No parking використовують іншу конструкцію: No + форма на -ing.

Зазвичай у простому імперативі підмет не названий. Проте Nobody move! та Don’t you worry! — можливі конструкції, а не автоматичні помилки.

Fear not! — літературний або урочистий вислів «не бійся». Для звичайної розмови тут тренуємо Don’t be afraid. Не переносимо порядок слів з рідкісного вислову на всі дієслова.

Після Let's ставимо базову форму дієслова без to: go, eat, be, start. Форма не змінюється за особою чи числом.

Апостроф є частиною скорочення Let's. Написання Lets без апострофа має інше граматичне значення: lets — форма дієслова let для he, she або it.

Щоб запропонувати не робити чогось, ставимо not одразу після Let's: Let's not rush. Це спільне рішення утриматися від дії.

У британській англійській також можливе Don't let's + базова форма. Воно трапляється рідше; для нейтральної сучасної мови найпростіший вибір — Let's not.

Let's check the map означає «перевірмо карту разом». Let me check the map означає, що перевірить лише мовець, часто як пропозицію допомоги. Check the map звернено до співрозмовника як пряма вказівка.

Отже, однакова базова форма може мати різних виконавців. Важливо дивитися на Let's, me або відсутність цих слів, а не лише на саме дієслово.

Let us може бути дуже формальною формою спільного заклику: Let us begin. У такому значенні розмовна форма Let's begin природна, хоча регістр змінюється.

Але let us також може буквально означати «дозвольте нам»: Please let us leave. Тут let — звичайне дієслово «дозволяти», us — його додаток. Скорочення до Please let's leave змінює зміст на спільну пропозицію й не передає прохання про дозвіл.

Форма lets без апострофа теж є звичайним дієсловом: This ticket lets us enter — «цей квиток дозволяє нам увійти».

Після пропозиції з Let's можна додати короткий хвостик shall we?: Let's start, shall we? Він запрошує співрозмовника підтвердити або обговорити пропозицію.

Відповідь не мусить повторювати Let's. Good idea, Sure або Sorry, I can't можуть бути повними доречними реакціями. Відмова від пропозиції сама по собі не є граматичною помилкою.

Спочатку визнач, хто виконує дію. Якщо це мовець разом зі співрозмовником, Let's зазвичай доречне. Потім обери позитивну або негативну форму й постав базове дієслово.

Зміст пропозиції має пасувати ситуації. Граматично правильне Let's open the window не виконує завдання, якщо співрозмовники домовляються про час зустрічі.