Complex Complementation

У мандативному subjunctive дієслово має базову форму: she attend, he have, everyone be. Закінчення -s немає, а to не додаємо. Після that стоїть власний підмет: she, не her.

Форма be лишається be і з I, і з she, і з they. Це не наказове речення без підмета: підрядна частина прямо називає виконавця.

Після мандативного дієслова можна використати should + базову форму. Цей варіант особливо звичний у британській англійській; мандативний subjunctive стандартний в обох варіантах мови й уживається частіше в американській, ніж у британській.

Should тут не робить вимогу автоматично слабшою: силу висловлювання визначають demand, insist, recommend та ситуація. Після should немає ні to, ні закінчення -s.

Щоб вимагати невиконання дії, ставимо not перед базовою формою: that she not disclose. У варіанті зі should: that she should not disclose; у доречному неформальному контексті можливе shouldn't disclose.

I do not recommend that… заперечує саму рекомендацію. I recommend that… not… рекомендує утриматися від дії. Це різні повідомлення; відсутність поради ще не є порадою нічого не робити.

Якщо важливо, над чим виконують дію, використовуй be + третю форму дієслова: that the draft be checked. Зі should отримаємо should be checked.

Базовою є форма be; смислове дієслово після неї має форму дієприкметника: sent, written, reviewed. Для заборони в пасиві: not be sent або should not be sent.

Час головного дієслова показує, коли пролунала вимога: recommends / recommended / has recommended. Базова форма підрядної частини від цього не стає минулою.

У реченні They demanded that he return форма return не означає, що повернення вже відбулося. Should теж можна залишити після минулого reporting verb. Конкретні часові обставини допомагають пояснити послідовність подій.

Suggest може означати «свідчити про / наводити на думку», а insist — «наполегливо стверджувати». Тоді йдеться про оцінку фактів, а не бажану дію: the figures suggest that demand is falling; she insists that she paid. Не замінюй такі дієслова на subjunctive механічно.

У британському вжитку після пропозиції можливі й indicative-форми, наприклад I suggest that she takes a break. Це не універсальна помилка. У цьому тренажері виробляємо дві конкретні форми — subjunctive і should; якщо завдання обмежує вибір ними, це навчальна ціль, а не заборона інших стандартних варіантів.

That часто можна опустити, особливо в короткій розмовній репліці: I suggest we leave. Вправи прямо кажуть, коли потрібно зберегти that. Споріднена форма після lest має інше значення — запобігання небажаному наслідку — і тут не тренується.

У стандартній письмовій англійській після wh-слова ставимо підмет, а тоді дієслово: where the files are, why the plan failed, how we can help. Питальна інверсія головного речення не переноситься всередину підрядного.

Питальне do/does/did зникає, а головне дієслово отримує належну форму: Where does she work? → I wonder where she works. Але do не заборонене взагалі: у why she did not reply воно потрібне для заперечення; у what she does це змістове дієслово; у what she DOES know воно може підсилювати твердження.

У Who arrived first? слово who вже займає місце підмета. Тому у I know who arrived first не потрібно додавати ще один підмет або переставляти слова. Те саме стосується which + іменник, якщо ця група називає виконавця дії.

Порівняй who contacted Maya та who Maya contacted: у першому випадку шукаємо того, хто зв’язався з Маєю; у другому Мая сама з кимось зв’язалася. Звичайний порядок слів не означає, що після кожного wh-слова обов’язково є окремий іменник-підмет.

Why спрямовує увагу на причину, how — на спосіб або перебіг, where — на місце, when — на час. What запитує про річ, дію чи зміст; which виділяє вибір із набору; how much/how many — величину або кількість.

Не заучуй пари consider = whether чи explain = why. Можна consider why a plan failed, how to improve it або whether it is worth repeating. Вибір залежить від думки. Водночас не кожне дієслово допускає будь-який тип додатка: для сумніву природне wonder whether, для встановлення факту — establish whether.

Для питання з відповіддю так/ні часто потрібні whether або if: I wonder whether/if the office is open. У такій позиції обидва варіанти можливі; if не стає помилкою просто через рівень C1 чи діловий контекст. Whether особливо зручне для чітко названих альтернатив.

Розрізняй I do not know if they will call — «не знаю, чи подзвонять» — та I will wait if they call — «чекатиму, якщо подзвонять». Після know підрядна називає невідому інформацію; після wait у другому прикладі вона задає умову.

Для стандартного письмового варіанта обирай whether or not, коли or not стоїть одразу після сполучника. У кінцевій позиції можливе I wonder if/whether they will agree or not. Конструкція whether to sign також можлива, але if to sign — ні; скорочені підрядні з інфінітивом тут лише межа теми, а не заміна повної підрядної в усіх випадках.

I know where the entrance is. — повідомлення. Do you know where the entrance is? — питання до співрозмовника. У другому реченні інверсія є зовні: Do you know. Вбудована частина where the entrance is не змінюється.

Знак питання визначає форма й функція всього речення, а не сама наявність wh-слова. Could you explain why the room is closed? правильно закінчується знаком питання. Please explain why the room is closed. — прохання у формі наказового речення.

Explain that the system failed — граматичне повідомлення про сам факт збою. Explain why the system failed — пояснення причини. Explain how the system failed — пояснення механізму чи перебігу. Замінити why на that — не обов’язково зробити граматичну помилку, але можна втратити потрібний зміст.

Не кожна частина з what є однозначно питанням. У Keep what you need слово what означає «те, що». У I wonder what you need маємо невідоме питання. I understand what you mean допускає близькі прочитання: розумію зміст сказаного або розумію відповідь на питання про твій намір. Тут важливі контекст і функція, а не примусове присвоєння єдиного синтаксичного ярлика.

У неформальному усному мовленні трапляється порядок прямого питання всередині повідомлення, наприклад I asked where was the exit. Це особливість розмовного викладу. У стандартному письмовому тексті використовуй I asked where the exit was.

Вбудовування саме по собі не вимагає минулого часу. I wonder where she lives стосується теперішнього. Якщо переказуєш давню розмову, час і займенники залежать від контексту переказу; не зсувай їх механічно лише через наявність підрядної частини.

Перед надсиланням листа знайди дієслово, яке приймає підрядну; уточни, якої інформації бракує; перевір підмет усередині; тоді окремо перевір початок і кінцевий знак усього речення.

Remember doing означає, що в пам’яті є сама подія: пригадую, як підписував, бачив, говорив. Подія передує спогаду про неї. Remember to do означає тримати потрібну дію в пам’яті й виконати її в належний момент.

У нагадуванні Remember to attach the file додавання ще належить зробити. Але I remembered to attach the file описує успішно виконане нагадування в минулому. Тому remembered to attach не означає, що файл ще не додано.

I don't remember sending it не доводить, що листа не надсилали: пам’ять може підвести. I didn't remember to send it за звичайного прочитання повідомляє, що про потрібну дію забули.

Forget doing — забути подію, яка відбулася. Часто ця форма природна з never: I'll never forget hearing that announcement — подія залишиться в пам’яті. Можна також уточнити втрату спогаду: I had completely forgotten meeting her until she showed me the photograph.

Forget to do — не виконати потрібну дію через забудькуватість. У I forgot to upload the file проблема не у спогаді про завантаження, а в пропущеному завантаженні.

Не прирівнюй I forgot meeting her до I forgot to meet her. У першому випадку зустріч була, у другому людина не прийшла на заплановану зустріч. Якщо лише невідомо, чи щось сталося, I don't remember doing… часто точніше передає невпевненість.

Stop doing називає діяльність, яка припиняється. Це може бути звичка або коротка дія: stopped checking email — перестав перевіряти пошту; stopped speaking — замовк. Не кожне stop doing означає відмову назавжди.

Stop to do називає мету зупинки або паузи в іншій діяльності. We stopped to check the map: ми перервали рух, щоб перевірити мапу, а не перестали перевіряти її.

Обидві конструкції можуть співіснувати: We stopped talking to hear the announcement. Talking — те, що припинили; to hear — навіщо. Мета не гарантує результату: We stopped to buy tickets, but the office was closed не містить суперечності.

Try doing подає дію як експеримент або можливий спосіб розв’язати проблему: перевіримо, чи допоможе зміна освітлення, інший порядок або нова процедура. Try to do фокусує увагу на спробі досягти результату, часто попри труднощі.

Жодна з форм сама не повідомляє, чи спроба була успішною. I tried restarting it, but nothing changed: спосіб випробувано, проблема лишилась. I tried to explain, and eventually she understood: зусилля завершилося успіхом.

Один випадок можна описати з обох ракурсів. I tried opening the window подає відкривання як спосіб, а I tried to open the window — як мету зусилля. Слова but, difficult або tomorrow самі не дають механічного ключа. У закритій вправі ракурс має бути прямо заданий.

Regret doing означає шкодувати про дію або бездіяльність: I regret sharing the draft; I regret not asking sooner. За потреби попередність можна підкреслити формою having done, але звичайного doing часто достатньо.

Regret to inform / say / tell / announce — формальний спосіб із жалем повідомити новину зараз. Це не загальна заміна всіх regret doing: конструкція особливо характерна для повідомлення неприємної інформації.

I regret telling you не є неграматичним: мовець шкодує, що вже розповів. Якщо задача — оголосити рішення зараз, цей варіант змінює комунікативний намір. У дружній розмові I'm sorry to say… теж природне, але вправа може явно просити потренувати regret.

Go on doing означає продовжувати вже розпочату діяльність. Може бути коротка перерва, але заняття залишається тим самим: після запитання доповідач продовжив пояснювати той самий графік.

Go on to do означає перейти до наступної дії, теми або етапу. Послідовність може бути всередині доповіді чи протягом кар’єри. Не плутай цей інфінітив із метою після stop: went on to lead the team описує наступний етап, а не просто намір колись ним керувати.

Mean doing означає передбачати, вимагати або мати наслідком якусь дію: accepting the role means travelling. Підмет може бути рішенням чи умовою, а не людиною з наміром.

Mean to do означає мати намір. I meant to reply пояснює задум, але саме по собі не доводить, що відповідь надіслано. I didn't mean to interrupt заперечує намір перебити, а не обов’язково сам факт перебивання.

Перенось правило в розмову через точне питання: «Це план людини чи наслідок умов?» Для всіх семи дієслів тримай окремо форму, значення та виконання задачі: граматично можливе речення може передавати інший зміст.