Zero Conditional

У базовій моделі цього правила і частина з if або when, і частина з результатом стоять у Present Simple. Після if не додаємо спеціального допоміжного слова лише через те, що речення умовне. У кожній частині будуй звичайне ствердження або заперечення Present Simple.

Стеж за підметом окремо в кожній частині: it freezes, the alarm rings, але people feel і batteries lose. Для заперечення використовуй do not / don’t із I, you, we, they та множиною; does not / doesn’t — з he, she, it та одниною. Після do/does дієслово має базову форму.

Дієслово be утворює заперечення без do/does: If the shop isn’t open, we go elsewhere. Форми am/is/are залежать від підмета.

Для повторюваної або передбачуваної закономірності часто можливі і if, і when. If спрямовує увагу на умову: результат настає за цієї умови. When легко читається як «кожного разу, коли» і пасує до очікуваної регулярної події.

Ці слова не взаємозамінні в усіх англійських реченнях. When зазвичай передбачає, що подія відбувається, а if може залишати її лише можливою. У цьому матеріалі ми тренуємо саме загальні й повторювані випадки, де обидва варіанти можуть бути природними, якщо зміст не змінюється.

Умову можна поставити на початку або після результату. Зміст основної закономірності зберігається: If the sensor detects movement, the light comes on і The light comes on if the sensor detects movement описують ту саму роботу системи.

Коли частина з if або when стоїть першою, після неї зазвичай ставимо кому. Коли вона стоїть другою, перед if або when у такому короткому реченні кому зазвичай не ставимо. Це правило письмового оформлення, а не новий час.

Порівнюй не лише форму, а й часовий зміст. If the bus is late, I walk to work означає мою звичну реакцію щоразу. If the bus is late tomorrow, I’ll call my manager говорить про один можливий випадок завтра. Друге речення граматичне, але це вже не цільова загальна закономірність.

Тому will у результаті не є «завжди неправильно». Воно природне, коли мовець прогнозує або планує наслідок конкретної майбутньої умови. У завданні про факт, правило або звичку обирай Present Simple в обох частинах; у завданні про один майбутній випадок зміст може вимагати іншої конструкції.

Базова модель Present Simple + Present Simple найкраще показує загальні факти й повторювані наслідки на рівні A2. В англійській реальні умови можуть також мати модальні дієслова або наказову форму: If you are tired, rest; If the road is icy, you should drive slowly. Такі речення не треба оголошувати неграматичними лише тому, що вони не повторюють базову формулу.

Тут ми не вивчаємо всі типи умовних речень, усі модальні відтінки, минулі повторювані умови чи випадки will у частині з if зі значенням готовності. Ці межі зберігають фокус: впевнено будувати й розуміти канонічну модель загальної істини або звичного результату.

Спершу запитай себе: я описую те, що загалом або регулярно відбувається, чи один конкретний випадок? Для закономірності назви умову через if або when і постав обидві частини в Present Simple. Потім перевір -s у третій особі, do/does у запереченні та базову форму після них.

Нарешті обери порядок частин. Якщо умова важлива як відправна точка, постав її першою й додай кому. Якщо хочеш одразу назвати результат, почни з нього. У відкритих вправах зразок показує один природний варіант; інші точні за змістом перефразування теж можливі.

Нульовий умовний потрібен для того, що загалом істинне, працює як правило або регулярно відбувається за певної умови. Це може бути природний факт, інструкція системи, робоча процедура чи особиста звичка.

У типовій формі обидві частини стоять у Present Simple. Маркери every time, usually, normally та опис постійної процедури допомагають побачити повторюваність, але вирішальним лишається зміст.

Перший умовний описує конкретну майбутню умову, яку мовець вважає реальною або можливою, і її очікуваний результат. Подія ще не сталася, тому це не факт про майбутнє, а прогноз, рішення, обіцянка чи попередження.

У типовій формі після if вживаємо Present Simple, хоча українською ця частина часто звучить як майбутній час. У головній частині зазвичай стоїть will + початкова форма дієслова.

В обох базових конструкціях if-частина має Present Simple: if it rains, if she finishes, if they do not call. Для третьої особи однини не забувай -s, а в запереченні використовуй does not + початкову форму. Для be заперечення інше: isn’t/aren’t, наприклад if she isn’t ready.

У нульовому умовному головна частина зазвичай теж має Present Simple. У першому умовному після will потрібна початкова форма без -s і без минулого закінчення: will call, will go, will be.

Частини можна міняти місцями без зміни основного значення. Коли if-частина стоїть першою, у письмі зазвичай ставимо кому; коли вона друга, кома зазвичай не потрібна.

Слова usually, every time або опис правила прямо підтримують нульовий умовний. Tomorrow, tonight, this weekend або конкретний план підтримують перший. Проте не треба вибирати форму лише за одним маркером: спочатку зрозумій, чи результат регулярний, чи стосується одного випадку.

If you eat too much, you will feel sick може бути конкретним попередженням або загальним прогнозом: will також уживається для типових наслідків. Контраст «щоразу / цього разу» — корисна навчальна опора, але сам will не доводить, що випадок лише один.

У нульовому умовному when часто природне, коли наслідок справді відбувається щоразу. If лишає акцент на умові. Детальна різниця між if і when є сусідньою темою, але обидва сполучники можуть вводити регулярний зв’язок.

Will — типова, але не єдина форма результату першого умовного. Can, may або might можуть передавати можливість чи дозвіл, а наказова форма — пораду або інструкцію. Такі речення не слід оголошувати неграматичними лише тому, що вони не мають will.

У звичайному прогнозі на рівні цього уроку не ставимо will після if: If it rains, we will stay home. Особливі випадки will зі значенням готовності чи наполягання існують, але вони не є ціллю цього A2-матеріалу.

Спершу назви часову рамку: завжди, зазвичай, за правилом — або завтра, сьогодні ввечері, під час конкретної події. Потім побудуй if-частину в Present Simple. Нарешті обери результат: Present Simple для регулярного наслідку або will чи доречне модальне дієслово для конкретного майбутнього.

Після написання перевір три речі: чи збережено потрібне значення, чи немає will у звичайній if-частині та чи стоїть початкова форма після will. Власні факти не обов’язкові — робочі, побутові й навчальні ситуації можна вигадувати.

У межах цього правила обидві частини стоять у Present Simple. У підрядній частині з when називаємо повторювану подію, у головній — типовий результат.

Не забувай закінчення -s після he, she, it та однини: When the sensor detects smoke, the alarm sounds. Після I, you, we, they використовуємо базову форму.

Частина з when може стояти першою або другою. Якщо вона перша, після неї ставимо кому. Якщо головна частина перша, кома зазвичай не потрібна.

Зміна порядку не змінює основного зв’язку, але може змінити те, що мовець ставить у центр уваги.

Для повторюваних або передбачуваних ситуацій Cambridge допускає і if, і when з формою теперішнього часу. When фокусує момент регулярної або очікуваної події; if фокусує умову, яка може виконатися або не виконатися.

Тому заміна часто зберігає головний факт, але може трохи змінити погляд мовця. Не варто вчити механічне правило «if завжди дорівнює when».

Найприродніші контексти — загальні факти, передбачувані процеси, інструкції про типовий результат і повторювані звички. Умова має давати достатньо контексту, щоб читач бачив не одну випадкову подію, а правило або повторення.

Слова always, usually, every time або опис функції пристрою можуть допомогти, але не є обов’язковими. Сам зміст речення має показувати регулярність.

When цілком може вводити майбутню часову частину: When I finish work, I’ll call you. Тут мовець очікує завершення роботи, а головна частина має майбутній результат. Це граматичне речення, але воно не є нульовим умовним із двома Present Simple.

If I finish early, I’ll call you означає, що раннє завершення можливе, але не певне. Отже, в одноразовому майбутньому when та if змінюють ступінь очікуваності; не замінюємо їх механічно.

Спочатку визнач, що ти описуєш: звичний повтор, передбачуваний процес, умову правила чи одну майбутню подію. Потім обери фокус: when для регулярного моменту, if для умови.

Перевір три речі: чи видно повторюваність або передбачуваність, чи правильна форма Present Simple в обох частинах нульового умовного, і чи when не створює небажаної впевненості в одноразовій події.