Making Arrangements

У пропозиції-питанні Shall we стоїть на початку й пропонує дію, у якій беруть участь і мовець, і співрозмовник. Дієслово після we має початкову форму без to й без закінчення -ing.

Рамка Shall we найзвичніша в британській англійській. В американській для тієї самої функції частіше кажуть Should we або Do you want to…, але Shall we там теж розуміють.

Після How about можна назвати дію у формі на -ing або предмет іменником. Початкова форма дієслова і конструкція з to тут неправильні: How about visiting…, але не How about visit… чи How about to visit….

Така сама модель працює й з What about. У розмові також часто чути How about we + дієслово без to: How about we take the train? Це інша побудова, у якій після we стоїть початкова форма.

Why don't we… має форму питання про причину, а в контексті планів може пропонувати спільну дію: «Чому б нам не…?» Порядок слів: Why, потім don't, потім we, потім дієслово без to.

Учні часто пишуть Why we don't… за аналогією з українською. В англійській допоміжне don't переходить перед підмет, як і в звичайному питанні.

Let's — скорочення від let us, але в пропозиції воно вже означає «давайте». Підмет не потрібен і не повторюється: Let's go, а не Let's we go. Після Let's стоїть дієслово без to.

Зручна модель заперечної пропозиції — Let's not + дієслово без to: Let's not wait. Існує також британський варіант Don't let's wait; тут відпрацьовуємо поширене Let's not.

Одну й ту саму ідею можна сказати чотирма способами. Зміст майже не змінюється, але перед відповіддю треба згадати, яка форма дієслова йде після вибраної рамки.

Практичний порядок такий: спершу вирішіть, яку дію пропонуєте, потім оберіть рамку, а тоді додайте дієслово в потрібній формі. Для розмови з близькими людьми підходять усі чотири, але нейтральне How about і Why don't we часто звучать м'якше за пряме Let's: вони залишають співрозмовнику більше простору для відповіді.

Сама пропозиція часто потребує продовження. Можна коротко пояснити причину, спитати співрозмовника про думку або запропонувати іншу ідею іншою рамкою. Така зміна рамки не помилка: вона робить мову різноманітнішою.

Це правило вчить саме робити пропозиції. Як погоджуватися чи відмовлятися, розглядає окреме правило про відповіді на запрошення, а як домовитися про час і місце — правило про час і місце зустрічі.

Поширені формули згоди: That sounds great (good, nice, fun, lovely, perfect)!, Good idea!, Sure! і I'd love to (come). Для оцінки ідеї після sounds вживаємо прикметник: That sounds great, а не greatly. Well як прикметник означає «здоровий» і не передає тут «гарна ідея».

На пропозицію частування чи допомоги відповідаємо Yes, please. Слово please додає чемності. Після згоди зручно додати корисне продовження: питання про час, місце, учасників або що принести.

Можна пом’якшити відмову за допомогою I'm sorry, I'm afraid або Thanks, but, а потім сказати I can't come. Після can't стоїть початкова форма дієслова без to: I can't come.

Причина необов’язкова: повідомляй лише те, чим хочеш поділитися. Thanks for inviting me, but I can't come — уже завершена ввічлива відповідь. I'm afraid часто звучить стриманіше за Sorry; доречний тон залежить від ситуації.

I'd love to, but… виражає прихильність до ідеї перед відмовою. Повна форма — I'd love to come. Якщо дія зрозуміла, come можна пропустити, залишивши to: I'd love to. Фраза I'd love it теж можлива, коли it називає річ або ситуацію, але це інша побудова.

Те саме можна сказати м'якше чи формальніше: I'd like to, but …; That sounds great, but …. Слово but тут вводить причину, яка вирішує відповідь, тож теплі слова перед ним не є згодою.

Причину можна сказати чотирма простими способами: I'm busy (on Thursday); I'm + дієслово з -ing (I'm meeting a friend); I have + іменник (I have a doctor's appointment); I have to + голе дієслово (I have to pick up my brother).

Типова помилка — пропустити допоміжне дієслово (I busy) або поставити -ing після have to (I have to working). Кожну модель варто перевірити окремо.

На пропозицію частування чи допомоги правильні короткі відповіді: Yes, please (приймаю) і No, thank you або No, thanks (ввічливо відмовляю). Після No, thanks додай причину, якщо потрібно: I've just eaten.

Maybe another time або Maybe next week можуть м’яко відхиляти нинішнє запрошення чи пропонувати перенести зустріч. Саме Maybe another time не обіцяє наступної зустрічі. Якщо рішення ще немає, можна сказати I'm not sure yet і, за потреби, домовитися, коли даси відповідь.

З друзями достатньо коротких формул (Sorry, I can't. I'm working.). З керівником або малознайомою людиною краще почати з подяки і додати чемне формулювання: Thank you for the invitation. I'm afraid I can't come.

Тут вчимося відповідати на запрошення. Саму пропозицію дії можна побудувати через Shall we…?, Let’s… або How about…?; після згоди зазвичай уточнюють час і місце.

Where shall we meet? запитує про місце, а When shall we meet? — про час загалом. Після shall we вживаємо базову форму дієслова без to: shall we meet, а не shall we to meet.

У неформальній розмові можливі й інші природні питання, наприклад Where do you want to meet? або What time works for you? У цьому правилі ми тренуємо насамперед короткі рамки з shall we та питання про зручність.

Let's meet … включає і мовця, і співрозмовника та пропонує спільну дію. Після let's ставимо дієслово без to: Let's meet, Let's start, Let's go.

У реченні можна поєднати місце, годину й день. Природний порядок часто такий: місце → година → день, але зміст важливіший за механічну формулу.

Is … OK for you? ставить конкретну деталь у позицію після is: Is Friday OK for you? Is the station OK for you? Прийменник for показує, чию зручність перевіряємо.

Таке питання залишає простір для відповіді. Якщо варіант не підходить, доречно коротко відмовити й одразу запропонувати інший час або місце.

Для точного часу зазвичай уживаємо at: at 6 o'clock, at noon. Для дня або дати — on: on Monday, on 12 May. Для частини дня, місяця або року — in: in the morning, in June, in 2027. Перед next Monday, tomorrow та this evening прийменник зазвичай не потрібен.

Для місця at часто подає точку або місце діяльності: at the entrance, at the station. In показує простір усередині більшої території: in the park, in the cafe. On уживаємо для поверхні або лінії, зокрема on Main Street. Вибір місцевого прийменника залежить від того, як мовець бачить місце.

Домовленість — це обмін репліками, а не одна ізольована формула. Почуйте, яка деталь уже відома, і не запитуйте її вдруге. Якщо час не підходить, назвіть альтернативу та знову перевірте її.

Фінальна репліка має показати спільне розуміння: Great, see you at six at the station або Perfect — Friday at the library. Так співрозмовники однаково розуміють час і місце.