1. Подивись на річ очима співрозмовника
Уяви полицю з десятьма чашками. Ти добре знаєш, яку хочеш, але продавець цього ще не знає. Самої конкретної чашки у твоїй уяві недостатньо для the. Потрібен спільний орієнтир: попередня розмова, видима ситуація або опис, за яким чашку можна впізнати.
The не означає буквально «цей» у кожному перекладі. Це короткий сигнал: «ти можеш зрозуміти, який саме предмет або яку саме групу я маю на увазі». В українському реченні цей сигнал часто передає сам контекст.
I need a cup.
Мені потрібна чашка.
Підійде одна чашка; співрозмовнику не пропонують упізнати вже обрану.
I need the cup next to your phone.
Мені потрібна чашка біля твого телефона.
Обидва бачать телефон, і біля нього стоїть рівно одна чашка. Опис дає спільний орієнтир.
2. Спочатку представ річ, потім повертайся до неї
Коли вперше вводимо в розмову один раніше невідомий предмет, часто використовуємо a або an. Після цього можна назвати той самий предмет із the: співрозмовник уже має потрібну підказку.
Це не підрахунок згадок. Перша згадка не завжди вимагає a/an: предмет може бути зрозумілий без попереднього речення. І повторення слова не гарантує the, якщо тепер говоримо про інший предмет.
новий для розмови предмет: a/an + noun → той самий, уже впізнаваний: the + noun
- noun —
- Слово, яке називає людину, предмет або поняття: student, book, happiness.
I have a camera. The camera is small.
У мене є камера. Камера маленька.
Друге речення описує саме щойно представлену камеру.
I have a camera. I need a bag for it.
У мене є камера. Мені потрібна сумка для неї.
Сумка — новий предмет, а не повторна назва камери; ланцюжок не означає «після a завжди став the».
3. Спільна ситуація теж знайомить нас із предметом
У кімнаті може бути лише одне вікно, про яке обидва думають. Тоді the доречне одразу, навіть якщо до цього ніхто не вимовляв слово window. Спільна ситуація виконує роботу попереднього речення.
У звичайній розмові про наше небо говоримо the sun, the moon: співрозмовнику зрозуміло, про які небесні тіла йдеться. Не перетворюй це на заборону всіх інших сполучень зі словами sun або moon: малюнок, уявний світ чи інший спеціальний контекст можуть змінити значення. Тут тренуємо звичайну побутову ситуацію.
Please open the window.
Відчини вікно, будь ласка.
У цій кімнаті одне вікно; обидва бачать його. Попередня згадка не потрібна.
The sun is bright today.
Сонце сьогодні яскраве.
Розмова про сьогоднішню погоду надворі дає звичний спільний орієнтир.
4. Одне the — для однини, множини й незлічуваного
The не змінюється залежно від кількості. Можна впізнати один ключ, певний набір ключів або воду в конкретній пляшці. Незлічуване не означає «завжди без артикля».
Артикль стоїть перед іменником, а якщо є прикметник — перед прикметником: the small box. Не складаємо the з my, your, this або these перед тим самим іменником: my box уже містить свій спосіб указати на предмет.
the + (прикметник) + іменник: the key / the keys / the cold water
- noun —
- Слово, яке називає людину, предмет або поняття: student, book, happiness.
- adjective —
- Слово, що описує, який хтось або щось: happy, tired, interesting.
The key is here.
Ключ тут.
Ми щойно шукали один ключ від квартири; йдеться саме про нього.
The keys are here.
Ключі тут.
Тепер шукаємо відомий обом набір ключів. Артикль той самий, але іменник і дієслово — у множині.
The water in this bottle is cold.
Вода в цій пляшці холодна.
Описуємо вміст указаної пляшки, а не воду взагалі.
My small bag is here.
Моя маленька сумка тут.
My уже визначає належність сумки. Додавати the перед my не потрібно.
5. Dogs чи the dogs: змінюється зміст, не оцінка тварин
Для простого загального твердження про множину або незлічувану річ зазвичай не ставимо артикль: I like dogs; I like music. Із the говоримо про впізнавану групу собак або конкретну музику.
I like the dogs — граматично правильне речення, якщо співрозмовник знає, яких собак ти маєш на увазі. Воно не передає загальної любові до собак без додаткового контексту. Не виправляй його механічно: спочатку з'ясуй задум.
I like dogs.
Я люблю собак.
Це загальна симпатія, не оцінка певної знайомої групи.
Our neighbour has two dogs. I like the dogs.
У нашого сусіда два собаки. Мені подобаються ці собаки.
Друге речення стосується двох щойно названих собак; the тут цілком доречне.
I like music, but the music here is too loud.
Я люблю музику, але тут вона надто гучна.
Перша частина — про музику взагалі; друга — про те, що зараз чують обидва співрозмовники.
6. Уточнення має справді допомагати впізнати
Слова on the table самі не роблять будь-яку річ єдиною. Якщо на столі одна книжка, опис допомагає її впізнати. Якщо там п'ять однакових книжок і жодну не обрали, співрозмовнику все ще бракує інформації.
У реальній розмові можна додати корисну ознаку або запитати Which one? Не вгадуй прихований задум. Перед the швидко перевір: «звідки інша людина розуміє, який саме?» Назви країн, сталі вирази й інші спеціальні вживання мають свої правила; цей урок не намагається охопити їх усі.
The book on this table is mine.
Книжка на цьому столі — моя.
На видимому обом столі лежить рівно одна книжка. Контекст робить опис достатнім.
Which book?
Яка книжка?
Якщо на столі кілька книжок і вибір незрозумілий, це природне уточнення, а не незнання артиклів.
Типові помилки
Неправильно:Please close door.
Правильно:Please close the door.
У звичайному повному реченні door в однині потребує визначника. Тут обидва бачать єдині двері кімнати, тому додаємо the.
Неправильно:I like a songs on this album.
Правильно:I like the songs on this album.
A не поєднується з множиною songs. У цій ситуації оцінюємо весь набір пісень конкретного альбому, тому the передає потрібний зміст.
Неправильно:The my phone is new.
Правильно:My phone is new.
The і my не ставимо разом перед тим самим іменником. My уже позначає, чий це телефон.
Неправильно:I like the dogs.
Правильно:I like dogs.
Якщо заданий задум — «Я люблю собак узагалі», потрібно I like dogs. Початкове речення граматичне про відомих собак, але не виконує цей загальний задум. Видаляємо the лише для цього значення.