First Conditional

У цільовій майбутній умові після if будуємо Present Simple: I/you/we/they + V1, а з he/she/it додаємо -s або -es. Для be використовуємо am, is або are.

У нейтральному прогнозі не переносимо will до if-частини: кажемо If it rains tomorrow, а не If it will rain tomorrow. Це правило саме базової моделі, а не заборона слова will після if в усіх можливих конструкціях англійської.

У головній частині базової моделі ставимо will, а після нього — V1 без to, закінчення -s або минулої форми. Will не змінюється з he, she чи it: she will call, the shop will close.

Скорочення 'll природне в розмові й не змінює будови: I'll call = I will call. У контрольованих пропусках уважно читай, чи треба ввести will разом із дієсловом, чи тільки саме дієслово.

Заперечну умову утворюємо через do not / don't або does not / doesn't + V1: if I don't finish, if she doesn't call. Після doesn't не додаємо -s до основного дієслова. З be додаємо not без do: if the room isn’t free.

Заперечний результат має will not / won't + V1. Місце заперечення змінює факт: If he doesn't call, I will leave заперечує умову; If he calls, I won't leave заперечує результат.

If-частина може стояти першою або другою. Зміст і дієслівні форми від перестановки не змінюються: If the door is locked, I'll call you = I'll call you if the door is locked.

Коли if-частина стоїть першою, у звичайному письмі відділяємо її комою. Коли вона стоїть після головної частини, перед if зазвичай коми немає. У коротких реченнях реальна пунктуація іноді варіюється, але вправи цього уроку тренують нейтральну базову модель.

У загальному питанні will стає перед підметом головної частини: Will you call me if you are late? У спеціальному питанні перед will ставимо what, where, when або інше питальне слово.

Після if лишається прямий порядок слів і Present Simple: if the shop is closed, не if is the shop closed. Якщо if-частина стоїть першою, питання в головній частині все одно має інверсію: If the train is late, will you wait?

Цей урок тренує вузьку форму if + Present Simple, will + V1. В англійській головна частина умовного речення може містити can, may, might, should або наказовий спосіб, але це не робить їх варіантами прихованого ключа у вправах, де прямо задано will.

Will іноді трапляється після if зі значенням готовності, ввічливого прохання або пізнішого результату. Такі конструкції не спростовують базову модель, але належать поза межі цього A2-уроку. Так само тут не вивчаємо докладно функції обіцянки, попередження чи пропозиції, unless і контраст усіх типів умовних речень.

Перед власною відповіддю перевір: чи є дві повні частини; чи Present Simple стоїть після if; чи V1 стоїть після will; чи відповідають заперечення, порядок і кома твоєму змісту. Можна використовувати власні або вигадані безпечні ситуації.

У звичайній умові про майбутнє після if вживаємо Present Simple, хоча українською часто природно перекладаємо майбутнім часом: If Maya calls — «якщо Мая зателефонує». У типовому результаті ставимо will і початкову форму дієслова.

Порядок частин можна міняти. Коли if-частина стоїть першою, на письмі її зазвичай відділяють комою; коли вона друга, кома зазвичай не потрібна.

Це базова модель для вправ цього уроку. В англійській у головній частині можливі can, may, might, наказова форма та інші засоби; вони змінюють відтінок. Will також інколи трапляється після if зі значенням готовності або в особливих конструкціях, тому правило «ніколи не став will після if» було б надто широким.

У прогнозі мовець пов’язує можливу подію з очікуваним наслідком: погода зміниться — рейс затримається. Наслідок не обов’язково контролює сам мовець.

В умовному плані люди вже вирішують, що робитимуть, якщо ситуація складеться певним чином. Часто це запасний варіант: якщо місце буде зайняте, зустрінемося деінде.

Слова tomorrow, tonight або this weekend допомагають побачити конкретну майбутню рамку, але вирішальним лишається зміст, а не одне слово-маркер.

В обіцянці мовець бере на себе зобов’язання: якщо умова виконається, він або вона зробить названу дію. Зазвичай у результаті стоїть I’ll або we’ll.

У пропозиції мовець добровільно пропонує допомогу чи послугу за доречної умови. Контекст показує, чи це справжня допомога, а не просто прогноз чужої поведінки.

Межа між обіцянкою і пропозицією іноді залежить від ситуації. Не потрібно вигадувати одну етикетку без контексту: важливіше побачити особисте зобов’язання або готовність допомогти.

Попередження повідомляє про небажаний наслідок, щоб людина могла його уникнути. Наслідок часто виникає природно або не залежить від мовця: слизька підлога може спричинити падіння.

У погрозі мовець подає контрольований ним негативний наслідок як спосіб змусити іншу людину щось зробити або не робити. Граматичний каркас той самий, тому без контексту не завжди можна чесно визначити функцію.

Тверде окреслення межі не обов’язково є погрозою в ширшому етичному сенсі. У вправах дивимося на конкретний намір, контроль над наслідком і користь або шкоду для слухача.

Zero Conditional описує загальну закономірність або повторювану звичку: If ice gets warm, it melts. First Conditional переносить увагу на конкретну можливу майбутню ситуацію: If the ice gets warm in the car, it will melt.

Second Conditional може подавати майбутню ситуацію як більш віддалену або уявну. Вибір між first і second залежить від погляду мовця, а не від фіксованого відсотка ймовірності.

У результаті can, may або might можуть бути граматично доречними. Вони не є помилками; просто вправи цього вузького правила тренують типову модель з will та її комунікативні функції.

Спочатку знайди майбутню умову: що ще може статися? Потім знайди результат: що станеться або що хтось вирішить зробити? Нарешті запитай, навіщо мовець це каже саме зараз.

Для прогнозу важливий очікуваний зв’язок подій; для плану — заздалегідь обрана дія; для обіцянки чи пропозиції — особиста готовність; для попередження — допомога уникнути шкоди; для погрози — тиск через контрольований негативний наслідок.

У власній відповіді можна змінювати лексику й порядок частин, якщо збережено умову, результат і потрібний намір. Зразок показує один природний варіант, а не єдиний дозволений рядок.

Спочатку знайди заперечену умову після if, потім прибери if і заперечення та постав unless перед стверджувальною формою. Решту змісту збережи. Наприклад, if you don't call стає unless you call, а if she isn't ready — unless she is ready.

Це зміна полярності всередині умови, а не просте вставляння слова. Після правильної трансформації обидва речення описують той самий виняток і той самий результат.

У базовій майбутній умові після unless уживаємо Present Simple, хоча подія стосується майбутнього: unless it rains, unless she calls, unless the shop is closed. У головній частині часто стоїть will або won't + початкова форма.

У цій базовій моделі після unless не додаємо will, а будуємо повну частину з підметом і особовим дієсловом. Скорочені конструкції на кшталт unless necessary («за винятком випадку, коли це потрібно») теж існують, але тут тренуємо повну форму.

Unless-частина може стояти на початку або після головної частини. Зміст умови не змінюється: Unless you book, we won't go і We won't go unless you book описують ту саму залежність.

Коли unless-частина стоїть першою, після неї ставимо кому. Коли вона стоїть другою, перед unless у звичайному короткому реченні кома не потрібна.

Unless приблизно дорівнює if ... not тоді, коли if-частина справді називає виняткову умову. Треба перевірити, що після перебудови не змінилися той, хто діє, заперечення в головній частині та логічний результат.

Наприклад, If Alex can't drive, Pete will drive не перетворюється на Pete will drive unless Alex can't: останнє означає інший виняток. Правильна перебудова — Pete will drive unless Alex can. Unless також не замінює if у непрямих питаннях на кшталт I don't know if the shop is open.

Для звичайного перефразування if you don't study → unless you study другого don't не додаємо. Варіант Unless you don't study, you'll fail не є автоматично неграматичним: його можна розібрати як «ти провалишся, крім випадку, коли ти не вчишся», тобто він має інше й у звичайній ситуації дивне значення.

Тому корисне запитання не «чи є два заперечення?», а «який саме виняток названо?». У вправі на збереження змісту форма з don't може бути граматичною, але не виконувати поставлену комунікативну ціль.

Щоб ужити unless самостійно, сформулюй звичайний план або правило й постав собі питання: «Яка одна умова його скасує або дозволить?». Назви цю умову після unless у стверджувальній формі.

Після написання зроби зворотну перевірку: заміни unless на if ... not. Якщо отримане речення передає той самий план, учасників і результат, логіку збережено. Зразки показують один природний варіант; інші точні перефразування також можливі.