Злічувані іменники: a/an, множина і how many

Звичайна множина додає -s до слова: pen → pens, key → keys. Це основний сигнал того, що йдеться про більше одного предмета.

Кілька дуже частих слів змінюють усю форму замість додавання -s: child → children, man → men, woman → women, person → people. Вони так само залишаються злічуваними: приймають числа, стоять після several чи how many — просто виглядають інакше. Повний список особливих форм і докладний правопис звичайної множини (-es, -ies) належать окремим правилам; тут потрібно лише впізнати сигнал «більше одного».

A/an показує один неконкретний предмет із групи однакових. Однина злічуваного іменника майже ніколи не стоїть сама по собі: перед нею потрібен a/an, число або інший визначник.

Вибір між a і an залежить від звуку наступного слова, а не від його першої літери. Тому an hour (h тут не вимовляється — перший звук голосний), але a university (перший звук приголосний /j/, хоч літера u — голосна).

Щоб запитати про точну або приблизну кількість злічуваних предметів, речення починають з how many, а іменник одразу після нього завжди стоїть у множині — навіть якщо відповідь згодом виявиться «один».

Решта питання (do you have, are there, did she buy) будується за звичайним порядком відповідної конструкції. Коротка відповідь може містити лише число: One, Two, About ten. Якщо повторюємо іменник, добираємо однину або множину за числом: one key, two keys.

Коли точне число не важливе, замість числівника вживають слово кількості. Many, a few, few і several поєднуються саме з множиною злічуваного іменника, а не з незлічуваним.

Several означає «кілька», а a few — «трохи / кілька» з акцентом на тому, що вони є. Ці слова самі не гарантують достатньої кількості. Few без a підкреслює малу кількість, часто меншу за бажану. Many частіше вживаємо в питаннях і запереченнях; у звичайному ствердженні часто природніше a lot of.

Не кожен англійський іменник поводиться так. Слова на кшталт money, water, rice, information називають масу чи ідею, а не окремі предмети: вони не мають цієї пари однина/множина, не беруть a/an чи число напряму й не відповідають на how many — натомість вони поєднуються з how much і словами кшталт much/a little.

Ця межа важлива, бо вживання a/an, числа чи how many з не тим іменником — часта помилка. Повні правила для таких іменників — тема окремого правила; тут достатньо помічати, коли іменник перед вами НЕ поводиться як злічуваний із цього правила.

У щоденному спілкуванні ці рішення трапляються постійно: описати вміст сумки чи кімнати, запитати продавця, скільки лишилося, розповісти, скільки в тебе родичів, відреагувати, коли хтось називає приблизну кількість.

Мета — не переказати правило, а автоматично зробити правильний маленький вибір: один предмет чи кілька, a/an чи число, яке слово кількості пасує до злічуваного іменника, — і залишити решту речення природною.