Simple Present

З I, you, we, they вживай базову форму без to: read, live, work. З he, she, it у звичайному ствердженні потрібна форма третьої особи однини: reads, lives, works.

Правило працює і з назвами людей або предметів: Danylo, my sister, the shop — однина; my sisters, the shops — множина. Не орієнтуйся лише на останню літеру підмета: ім’я James теж позначає одну людину.

You має базову форму і для однієї, і для кількох осіб. They може позначати одну людину, зокрема людину із займенниками they/them. Форма дієслова при цьому не змінюється: they work, they have. Порівняй Sam works і They work, коли обидва речення про Sam.

Для більшості дієслів додаємо -s: help → helps, live → lives. Уже наявна e залишається; не потрібно додавати ще одну.

У поширених дієсловах на -ch, -sh, -ss, -x, -zz додаємо -es: watch → watches, wash → washes, miss → misses, fix → fixes, buzz → buzzes.

Приголосна перед y: прибери y і додай -ies, як у study → studies, carry → carries, try → tries. Голосна перед y: залиш y та додай -s, як у play → plays, pay → pays, enjoy → enjoys. Спершу перевір підмет: після we залишаються study та play.

Найуживаніші особливі форми: have → has, go → goes, do → does. Тут have може означати «мати» або бути частиною виразу have lunch; do може бути основним дієсловом «робити».

Не перетворюй go → goes на правило для всіх слів на -o. Наприклад, дієслово radio («передавати рацією») має форму radios. Це довідковий виняток, а не слово, яке треба вивчити для виконання базових вправ.

Be має власні форми am/is/are. Модальне can не отримує -s, а після нього стоїть базова форма: she can swim. Це межі поточного правила, а не запрошення додавати -s до кожного дієслова.

Для звичайного повідомлення з основним дієсловом достатньо підмета й дієслова: She works. Не додавай am/is/are перед work, live чи know у цій конструкції.

She is working — правильний Present Continuous. Він може показувати роботу зараз або тимчасову ситуацію. Це інший ракурс, а не зіпсований Present Simple.

She DOES work — теж граматичне речення: наголошене does підсилює або спростовує сумнів. У нейтральних вправах без підсилення використовуємо She works. Після підсилювального does потрібне work без -s. Питання й заперечення з do/does — сусідні теми.

Обери, що співрозмовнику потрібно знати: звичну дію, теперішній факт чи вподобання. Назви підмет, узгодь дієслово, додай потрібну деталь. Usually зазвичай стоїть перед основним дієсловом; every morning чи on Fridays часто ставимо в кінці, але можливі й інші природні позиції.

У зв’язному тексті форма може змінюватися від речення до речення: I cook, my friend cooks, we eat. Не перенось закінчення попереднього дієслова автоматично на наступний підмет.

Можна писати про себе або вигаданих людей. У відкритих вправах порівняй власну відповідь зі зразком і критеріями: зразок не є єдиним правильним текстом. Самоперевірка допомагає помітити помилки, але не є незалежним підтвердженням рівня чи усного мовлення.

З I, you, we, they використовуй do not / don't. З he, she, it — does not / doesn't. You має don't і тоді, коли ти звертаєшся лише до однієї людини.

Підметом може бути ім'я або назва предмета: Olena, my neighbour, this bus → doesn't; Olena and Max, my neighbours, these buses → don't. У довшому підметі знайди головне слово: the owner of these shops — одна людина, власник; the keys to this room — кілька ключів.

They може позначати й одну людину. Якщо для людини вжито займенник they, узгодження лишається they don't. Кількість людей сама по собі не перетворює they на he або she.

У ствердженні третя особа однини має works, studies, goes або has. У запереченні узгодження вже показує does. Тому основне дієслово має форму work, study, go або have — без закінчення третьої особи й без to.

Do може бути і допоміжним дієсловом, і звичайним дієсловом «робити». У I don't do the shopping перше do допомагає утворити заперечення, а друге називає дію. Два do тут не зайві.

Do not скорочується до don't, does not — до doesn't. Апостроф позначає пропущену літеру в not. У скороченні немає пробілу.

Скорочення звичні в розмові та неформальному листуванні. Повні форми часто використовують в офіційному тексті або для наголосу, але вони можливі й у звичайній розмові. Без окремої вимоги до форми обидва варіанти правильні.

I don't like jazz означає, що джаз мені не подобається. Це саме по собі не означає I hate jazz — «Я ненавиджу джаз». Обидва речення граматичні, але сила висловленого ставлення різна.

Doesn't always означає «не завжди», а не «ніколи». Якщо людина іноді обідає вдома, а іноді ні, вона doesn't always have lunch at home. Never означає «ніколи» й утворює інше повідомлення. Тут достатньо помітити цю різницю; усі прислівники частоти вивчаються окремо.

Цей урок тренує заперечення зі звичайними дієсловами: live, work, like, need, use, have, do. Не додавай do/does до am/is/are або can: вони мають власні заперечні форми. Це межа уроку, а не ще одна таблиця для заучування.

Для володіння тут використовуємо don't have / doesn't have. Інша правильна конструкція — haven't got / hasn't got. У деяких британських уживаннях трапляється також haven't / hasn't без got, зокрема у традиційнішому чи формальнішому мовленні. Не оголошуй такі форми помилкою; у вправі можуть просто просити саме конструкцію з do/does.

Мета уроку — нейтральна сучасна стандартна англійська. У діалектах і піснях можна зустріти she don't; у вибраній навчальній нормі використовуємо she doesn't. Це відмінність мовних різновидів, а не оцінка людини.

Щоб уточнити факт, спочатку назви те, що не відповідає дійсності, а потім за потреби додай правильну інформацію. Перевір, про кого говориш: you у запитанні часто стає I у твоїй відповіді.

No, I don't — правильна коротка відповідь на запитання з do. Вона не містить повтору основного дієслова. Коли вправа прямо просить повне речення, розгорни відповідь: I don't drive to work. Побудова питань і система коротких відповідей належать до окремих уроків.

Спочатку визнач підмет. Потім обери don't або doesn't. Після цього перевір основне дієслово: work, have, do, study, а не форму третьої особи. Нарешті перечитай зміст: хто чого не робить, де й коли?

У власній відповіді дозволені природні перефразування, якщо вони зберігають факт і виконують видиму умову. Зразок показує один варіант. Порівняння зі зразком і критеріями — самоперевірка, а не автоматична оцінка всього твого рівня англійської. Факти можна вигадувати.

Підмет — це той або те, про кого чи про що питаємо. З I, you, we, they використовуємо do; з he, she, it — does. You має do і коли означає одну людину, і коли означає кількох.

Якщо підмет — ім'я однієї людини або іменник в однині, використовуємо does: Leo, my friend, this bus. З іменником у множині або двома іменами разом потрібне do. Важлива саме форма підмета: займенник they має do навіть тоді, коли позначає одну людину. Дивись на весь підмет, не на найближче до дієслова слово.

V1 означає базову форму дієслова: work, go, study, have. Після допоміжного does не додаємо до основного дієслова -s або -es: форму третьої особи вже показує does. Порівняй She goes і Does she go?

Це стосується й дієслів зі зміненою формою: studies → study, has → have, does → do. Перед V1 тут не потрібне to. Якщо основне дієслово саме do («робити»), два do в питанні не є помилкою: перше допоміжне, друге змістове.

Для питання, на яке можна відповісти «так» або «ні», постав do/does перед підметом, потім основне дієслово та решту повідомлення. Із They work here отримуємо Do they work here?, не переставляючи work перед they.

Якщо підмет складається з кількох слів, збережи його разом: does + your English teacher + work. Знак питання закінчує речення, але сам по собі не створює цільовий порядок слів.

Якщо потрібна конкретна інформація, додай питальне слово або словосполучення перед do/does: where — де, when — коли, what — що, what time — о котрій, how often — як часто, how much — скільки (кількість або ціна). Після них зберігається do/does + підмет + V1.

Обирай початок за тим, чого не знаєш. Where does she work? просить назвати місце, а When does she work? — час. Якщо замінюєш невідомий об'єкт на what, не залишай цей об'єкт ще раз наприкінці: She drinks tea → What does she drink?

Коли невідомо, ХТО виконує дію, who саме займає місце підмета. У звичайному стверджувальному за формою питанні без особливого наголосу do/does не додаємо: Someone lives here → Who lives here? У такому типовому питанні до невідомої особи закінчення -s залишається.

Але who не завжди є підметом. У Who do you help? підмет уже є — you; who означає «кому / кого» і запитує про іншу людину. Тут потрібне do. Отже, правило «після who ніколи немає do» також неправильне.

Пізніше можна зустріти наголошене Who DOES live here? або заперечне Who doesn't live here? Це інші конструкції. Тут тренуємо нейтральні незаперечні питання, а не наголос чи заперечення.

У звичайних питаннях із be переставляємо am/is/are перед підметом: Are you ready? З модальним can переставляємо can: Can she swim? Не додаємо до цих конструкцій do або does.

У конструкції have got питання починається з have/has: Have you got a bike? Натомість зі змістовим have без got звичайний сучасний варіант — Do you have a bike? Обидва способи запитати про велосипед можливі; не змішуй їх в одному реченні.

Форму короткої відповіді на питання з do/does тренують окремо. Тут головне — побудувати саме питання; наступна репліка може бути змістовною повною відповіддю.

Do you like pizza? — надійна повна форма, коли хочеш дізнатися про вподобання. Але You like pizza? теж може бути правильним розмовним питанням: мовець перевіряє припущення або дивується. Це порядок слів твердження, використаний для питання, а не універсальна граматична помилка.

Коли вправа просить повне нейтральне питання з інверсією, потрібне do/does перед підметом. Відповідь You like pizza? тоді не виконує задану навчальну ціль, хоча можлива в розмові. Якщо завдання дозволяє перепитування, обирай доречну форму за наміром.

Для власного питання спочатку виріши, що хочеш дізнатися. Потім знайди підмет, вибери do або does та перевір базове дієслово. Окремо спитай себе: чи це не be, can, have got або who замість підмета?

З I, you, we, they вживаємо do або don't. З he, she, it — does або doesn't. У запереченні вибір особи не зникає: No, she doesn't, але No, they don't.

Іменник у питанні часто замінюємо зрозумілим займенником: this phone → it, these phones → they. Для людини використовуємо відомий із контексту займенник, а не вгадуємо його за ім'ям. They може позначати одну людину; з ним усе одно вживаємо do/don't.

You у питанні може означати одну людину або кількох. Якщо питають лише тебе і ти відповідаєш про себе, використовуй I. Якщо звертаються до тебе та ще когось, а ти відповідаєш за вас обох, потрібне we.

Коли співрозмовник питає про себе з I, у твоїй відповіді ця сама людина стає you. Про третю особу he/she/they зазвичай зберігається. Зміна займенника має зберігати реального учасника, а не просто робити речення граматичним.

Don't = do not, а doesn't = does not. Обидва варіанти граматичні. Скорочення звичні в розмові; повні форми можуть звучати виразніше або формальніше. Якщо вправа просить саме повну чи саме скорочену форму, це окрема вимога до виконання, а не заборона іншого варіанта в англійській.

У позитивній короткій відповіді залишаємо do або does як окреме слово. Не додаємо до do апостроф і s. У звичайному письмі ставимо кому після Yes/No, пишемо I з великої літери й завершуємо відповідь крапкою.

Повна відповідь також правильна: Yes, I like it. Можна наголосити на підтвердженні: Yes, I do like it — «Так, мені справді це подобається». Це не скорочення, а повне речення з підсиленням. Лише у вправі, що прямо просить модель Yes/No + підмет + допоміжне, такий варіант не виконує задану коротку форму.

Окремі Yes і No теж можливі в живій розмові. Вони не є граматично неправильними чи автоматично неввічливими: доречність залежить від ситуації та інтонації. Тут ми тренуємо додатковий корисний спосіб відповідати. Після короткої відповіді можна додати пояснення, якщо завдання не обмежує відповідь однією реплікою без деталей.

Для цього уроку основні питання починаються з Do або Does. З be, модальним can та конструкцією have got коротка відповідь спирається на інше дієслово. Порівнюй саме форму питання, а не лише те, що українською можна відповісти «так». У Do you have a bike? потрібне do; у Have you got a bike? — have.

У питаннях із питальним словом на кшталт Where do you live? очікують місце, а не просте підтвердження. Питання про минуле, заперечні питання на кшталт Don't you…? та складніші непрямі відповіді — окремі теми. Тут працюємо зі звичайними позитивно побудованими питаннями так/ні та ясними фактами.

Перенось навичку в розмову трьома перевірками: хто відповідає і про кого; факт правдивий чи ні; яке допоміжне відповідає цьому підмету й питанню. Далі, за потреби, додай власну деталь.

Для нейтрального ствердження почни з підмета, постав прислівник частоти, а потім дієслово: I usually cook. Якщо підмет he, she або it, закінчення -s у дієслові зберігається: She usually cooks.

Це зручна основна модель, а не заборона всіх інших позицій. Sometimes природно стоїть також на початку або в кінці речення. Often теж може завершувати речення. Якщо вправа просить конкретно нейтральну середню позицію, це навчальна умова, а не твердження, що будь-яка інша позиція неможлива.

Якщо основне дієслово — am, is або are, у нейтральному реченні прислівник частоти ставимо після нього: I am often tired. Прислівник не замінює be: англійською зв'язку не можна просто пропустити, як в українському «Я часто вдома».

Іноді мовець спеціально наголошує be, і прислівник може стояти перед ним: I always AM ready. Це виразне заперечення чи підтвердження чужої думки. На початковому рівні тренуємо нейтральне I am always ready; наголошений варіант не оголошуємо неграматичним.

Every day/week/month/year означає щодня/щотижня/щомісяця/щороку. Після every назва одного періоду має однину: every day, не every days. Перед every у таких виразах не потрібен on.

Every Monday і on Mondays обидва можуть означати щопонеділка. У другому виразі повторюваність зручно показує множина Mondays. On Monday без -s саме по собі може називати й один конкретний понеділок; зміст уточнює контекст.

Такі вирази зручно ставити в кінці речення. Початок теж природний: Every Friday, we meet here. Тоді спершу називаємо повторюваний час, а потім дію.

Щоб назвати кількість повторень за період, використовуй once a week — раз на тиждень, twice a month — двічі на місяць, three times a year — тричі на рік. A тут пов'язує кількість із періодом.

Once означає один раз, twice — два рази. Для трьох і більше вживаємо число + times. У звичайній розмові twice a week — короткий природний варіант; two times a week також передає той самий зміст.

Twice a week не називає конкретних днів. Every two weeks означає раз на два тижні, а не двічі на тиждень. Не підмінюй одне іншим.

Never уже містить заперечення. Для значення «ніколи» у стандартній англійській кажемо I never eat meat або I don't ever eat meat. Не додавай don't до never, щоб передати те саме просте заперечення. Подвійне заперечення трапляється в діалектах, але це не модель цього уроку.

I don't always cook означає «Я не завжди готую»: є випадки, коли не готую. Це не те саме, що I never cook — «Я ніколи не готую». Саме not always не називає точну частоту й не означає автоматично rarely.

I don't often eat out — «Я нечасто їм не вдома». Тут not often стосується частоти. З be будуємо заперечення без do: I am not always late.

How often? означає «Як часто?». Для дієслова дії використовуй How often do/does + підмет + базова форма: How often does she cook? Відповідь може назвати приблизну частоту або точну кількість за період.

У питанні з прислівником звичайна середня позиція — після підмета: Do you usually eat here? З be додаткове do не потрібне: Are you often busy? Питання When? просить час, а How often? — повторюваність.

Спочатку виріши, яку думку передаєш: типову дію, виняток, відсутність дії або точне повторення. Потім вибери вираз і постав його у природну позицію. Не потрібно додавати прислівник до кожного речення.

Ці слова часто вживаються з Present Simple, але самі не визначають граматичний час. Наприклад, тимчасову повторювану роботу можна описати Present Continuous. Тут тренуємо звичайні звички в Present Simple; ширше порівняння часів — окрема тема.

У власних відповідях можна використовувати справжні або вигадані факти. Зразок — лише один варіант. Після відповіді перевір зміст, частоту та форму за критеріями; ця самоперевірка не є автоматичною оцінкою твоєї граматики.

Like означає «подобатися». Українському «Мені подобається…» відповідає I like…: англійський підмет називає того, кому щось подобається.

Want називає бажання, need — потребу. Можна хотіти новий телефон, але не потребувати його. Не замінюй одне слово іншим лише тому, що обидва стоять у Present Simple.

Know — знати факт, людину чи місце; understand — розуміти зміст або пояснення. Якщо зміст уже зрозумілий із розмови, природні й короткі повні речення I know. та I understand. Не кожен стан вимагає окремого додатка.

З I, you, we, they вживай базову форму: like, know, want, need, understand. З he, she, it або одним іменем у ствердженні додавай -s: likes, knows, wants, needs, understands.

Окремого am/is/are перед цими формами немає. I am ready — інша конструкція: ready є прикметником. У I need help слово need вже є дієсловом, тож am не потрібне.

Для заперечення використовуй do not / don't або does not / doesn't. Після does чи doesn't основне дієслово знову має базову форму: doesn't know, а не doesn't knows.

У звичайному питанні постав Do або Does перед підметом. Якщо є питальне слово, воно стоїть попереду: What do you need? У короткій відповіді повторюємо допоміжне do/does, а не am/is/are.

Don't like означає «не подобається». Це не автоматично hate — «ненавидіти». Заперечення вподобання не повідомляє, наскільки сильне негативне почуття.

Слово now означає «зараз» або «тепер». Воно може з’являтися і біля дії в процесі, і біля стану. Спочатку запитай, що означає дієслово в цьому реченні, а вже потім дивись на часову підказку.

I understand now особливо корисне після пояснення: раніше було незрозуміло, тепер зрозуміло. Present Simple тут не заперечує зміни — він повідомляє про теперішній стан.

Ми тренуємо нейтральні теперішні стани. Це не означає, що ці дієслова бувають лише в Present Simple: про минулі вподобання можна сказати I liked…, а про майбутню потребу — I will need….

У розмовній англійській можна почути I'm liking… про теперішнє приємне враження. Це не треба оголошувати неможливим англійським реченням. Для нейтрального висловлювання на цьому етапі надійна опора — I like…. У вправах, які вимагають саме Present Simple, розмовна тривала форма не виконує задану ціль, навіть якщо можлива в іншому регістрі.

Деякі інші дієслова змінюють значення: I think this is useful передає думку, а I'm thinking about the problem — процес обмірковування. Тут не вчимо весь список таких дієслів. Достатньо не переносити правило механічно на кожне слово чи кожне значення.

Почни зі змісту: що я знаю, розумію, хочу, потребую або що мені подобається? Потім визнач підмет і вибери ствердження, заперечення чи питання. Так просте правило стає повідомленням, яке допомагає співрозмовнику.

I want… може звучати прямо. Воно доречне, коли ти повідомляєш другові про бажання, але для ввічливого замовлення можливі й інші конструкції, наприклад I'd like…. Вони не є помилками; це сусідня тема. Якщо вправа просить want у Present Simple, використай саме цю навчальну форму.

Для власних відповідей можна вигадувати ситуації. Зразок показує один спосіб висловитися, а не всі правильні слова. Порівняй зміст, форму та доречність зі своїм варіантом; самоперевірка не є незалежною оцінкою граматики.