Simple Past (in depth)

Yesterday — учора, тобто попередній календарний день. Yesterday morning, yesterday afternoon та yesterday evening уточнюють частину цього дня. Для минулої ночі або вчорашнього вечора часто кажемо last night.

Last week, last month і last year — тиждень, місяць і рік перед поточним. Last Monday — минулого понеділка. У звичайному значенні цих виразів не додаємо перед last ані on/in/at, ані the: We met last week.

Це правило стосується саме таких часових виразів. In the last week може означати «за останні сім днів донині», а in the last week of June — «в останній тиждень червня». Це інші конструкції, не помилки через саму наявність in або the.

Two hours ago означає «дві години тому»: від моменту, коли людина говорить, відраховуємо дві години назад. Спочатку називаємо відрізок часу, потім додаємо ago: a minute ago, three days ago, a year ago. Для приблизної відстані можна сказати about a month ago або a long time ago.

Yesterday називає день, а one day ago подає відстань у часі. У багатьох розмовах вони стосуються того самого дня, але не означають тотожної точності: учора могло бути і кілька годин, і понад добу тому. Якщо потрібен точний відлік, задаємо годину й дату; не склеюємо вирази в yesterday ago.

Коли точкою відліку є не зараз, а інша подія, часто потрібне before: two days before the trip — за два дні до поїздки. Це коротка межа правила: тут тренуємо ago від моменту мовлення, а не весь переказ подій від минулої точки.

Для календарного року використовуємо in: in 2018. Щоб рік був минулим у конкретній історії, він має передувати її моменту мовлення. Названа дата не змінюється щодня, на відміну від yesterday або last year.

Іноді точна дата не потрібна: when I was a child, when we were students, when she was younger. Частина з when задає зрозумілу минулу рамку. В її межах можна назвати одну подію або звичну тоді дію; не треба вигадувати рік народження чи особисті подробиці.

Часовий вираз часто стоїть у кінці речення. Його можна поставити й на початок, щоб спочатку задати рамку: Last year, we changed our plans. Це не змінює саму дату події. Якщо вправа просить певну позицію, це навчальне обмеження, а не заборона інших природних позицій у мові.

У запереченні та питанні часова група зберігається. Зі звичайним дієсловом після did/didn't використовуємо базову форму: Did you arrive yesterday? Для when + be потрібне was/were, а не did be. Коротке питання When did it happen? допомагає з'ясувати час, якого ти ще не знаєш.

Yesterday або last night сумісні не лише з Past Simple. Наприклад, Past Continuous показує процес у певний минулий момент. Тому спочатку з'ясовуємо, що мовець описує: минулий факт, процес чи інше часове відношення. Тут основна ціль — минулий факт із доречним часовим виразом.

Today і this morning не стають автоматично «теперішніми» чи «минулими» маркерами. О 18:00 ранок уже завершився; можна розповісти про завершену ранкову подію в Past Simple. Навіть поки день триває, окрема подія може подаватися як минулий факт: I paid at nine today. Для підсумку донині можливий інший ракурс. Не обирай час лише за словом today.

Для власного повідомлення достатньо трьох рішень: що сталося, коли це було і чи потрібна співрозмовнику ця часова деталь. Не повторюй маркер у кожному реченні, якщо рамка вже зрозуміла.

Зручно вчити невеликі вже перевірені набори. Зміна голосного: sing → sang, drink → drank, swim → swam. Спільне написання -ought: buy → bought, bring → brought, think → thought. Форми на -t: keep → kept, sleep → slept, feel → felt; send → sent, spend → spent. У кожному наборі запам’ятовуємо конкретні пари.

Це не продуктивні правила. Sing і bring схожі зовні, але їхні минулі форми належать до різних наборів: sang і brought. Схожість допомагає знайти вже вивчене слово, а не вгадати невідоме. Якщо не впевнений, перевір конкретне дієслово у словнику.

Частину форм легше зберігати як окремі пари: go → went, have → had, do → did, make → made, take → took, see → saw. Не обов’язково втиснути кожне слово в одну красиву схему. Коротке речення часто є кращою підказкою, ніж довгий список.

Put → put, cut → cut, hit → hit та cost → cost у значенні «коштувати» не змінюють ні написання, ні вимови. Проте вони можуть повідомляти про минуле. Дивимося на все речення й ситуацію, а не шукаємо -ed як обов’язковий знак минулого.

Read — інший випадок: написання те саме, але V1 вимовляється /riːd/, а V2 — /red/. Письмова відповідь read сама по собі не показує, як людина її вимовляє. Щоб розрізнити час у короткому письмовому прикладі, потрібен контекст; щоб перевірити звук — треба чути вимову.

Порівняй звичку I put my keys here every day і завершений випадок I put my keys here last night. Форма put однакова; різниться повідомлення. Окремий написаний рядок read без контексту не дає надійної відповіді «V1 чи V2?».

У таблицях часто є три колонки: V1, V2 і V3. V3 називають past participle — дієприкметниковою формою. Для простого ствердження в Past Simple потрібна саме V2: go — went — gone; see — saw — seen; swim — swam — swum.

У частини слів V2 і V3 збігаються: buy — bought — bought, send — sent — sent. З цього не випливає, що третя форма завжди може замінити другу. У реченні I saw the sign потрібне saw. Seen використовується, наприклад, у конструкції have seen, яку докладно вивчаємо окремо.

Не треба зараз будувати всі часи з V3. Достатньо не взяти сусідню колонку, коли пригадуєш форму для завершеної події. Вимова й написання swam та swum різні; вибір між ними — не довільний варіант.

У звичайних ствердженнях одна й та сама V2 підходить до I, you, she, he, it, we, they: I took, she took, they took. Закінчення -s, знайоме з she takes у теперішньому часі, тут не додаємо.

Важливий виняток — be: I/he/she/it was, you/we/they were. Це не підстава змінювати bought або went залежно від особи. Be має свою систему; у цьому уроці достатньо бачити цю межу.

Окрема межа — did і didn’t. У звичайному питанні чи запереченні з did головне дієслово повертається до V1: Did you take it? I didn’t take it. Минулий час уже виражено через did. Повну побудову питань і заперечень тренуємо в окремому правилі; тут лише захищаємо V2 від зайвого використання.

У деяких дієслів є дві допустимі минулі форми: learned/learnt, burned/burnt, dreamed/dreamt. Learned уживається і в британській, і в американській англійській; learnt характерне для британської. Регіональна перевага не робить інший нормативний варіант граматично неправильним.

Ще один приклад — dive: dived, а в американській англійській також dove. Цей приклад показує межу класифікації, а не додає обов’язковий список для заучування. Якщо завдання не просить конкретний варіант, нормативні альтернативи мають бути дозволені.

Не виправляй learned на learnt тільки тому, що урок про неправильні дієслова. Спершу запитай: чи форма справді ненормативна, чи це інший допустимий варіант? Якщо вправою явно задано форму на -t, learned не виконає навчальну умову, але саме по собі лишиться правильним словом.

Для пригадування V2 корисний завершений епізод: учорашня поїздка, остання зустріч, минула зміна на роботі. Але yesterday не є механічною командою, що визначає будь-яку конструкцію в реченні. У цьому уроці явно задана завершена подія й звичайне ствердження, щоб увага лишалася на формі дієслова.

Час може вже міститися в запитанні. На What did you do after lunch? природно відповісти I wrote two emails, не повторюючи дату. Водночас проста правильна форма ще не гарантує правильного змісту: wrote замість read змінює дію.

У своїй розповіді не треба вставляти неправильне дієслово в кожне речення. Важливі зрозуміла подія, потрібні слова та правильні форми. Регулярні дієслова, опис місця й коротка оцінка можуть природно доповнювати розповідь.

Почни з кількох потрібних слів. Закрий минулі форми й спробуй пригадати їх за базовими; лише після спроби звірся. Потім використай кожну форму в маленькій реальній або вигаданій події. Наступного разу зміни ситуацію, щоб не відтворювати одне завчене речення.

Самоперевірка має три питання: чи я передав потрібний факт; чи взяв V2 саме свого дієслова; чи не поставив V2 після did або замість іншої потрібної форми? Для read додай перевірку вимови за словником: /red/ у минулому. Написаний текст сам не доводить правильну вимову.

У відкритих вправах зразок — одна можлива відповідь, а критерії допомагають перевірити власну. Інше природне формулювання дозволене, якщо воно зберігає зміст і явно задані навчальні вимоги. Самооцінка тут не є висновком AI-екзаменатора, незалежною редактурою або підтвердженням рівня A2.

Did not і didn't передають те саме заперечення; скорочення звичне в розмові, повна форма теж правильна й може підкреслити заперечення. Обидві стоять після підмета, перед базовою формою дієслова.

Заперечення не створює нових фактів. I didn't leave at six означає, що я не пішов о шостій. Можливо, я пішов раніше, пізніше або взагалі не пішов. Воно не означає автоматично, що я лишався весь день. Так само didn't buy не означає didn't have: річ могли подарувати.

Щоб прямо й нейтрально запитати, чи відбулася дія, постав did перед підметом, а після підмета — базову форму. Якщо потрібна конкретна деталь, додай when, where, why, how або інше питальне слово на початку.

Обирай питальне слово за невідомою деталлю: when — час, where — місце, what — предмет чи дія, who — людина. Питання не має змінювати вже відомих учасників події: якщо Ava зустріла Ben, запитання про Ben лишає Ava тією, хто зустрів.

Коли описуєш минулий стан, місце або ознаку за допомогою be, використовуй was/were. У питанні was/were переходить перед підметом, у запереченні додається not. Для цих звичайних речень у Past Simple did не потрібне.

I/he/she/it поєднуються з was; you/we/they — з were. Повні was not / were not та скорочені wasn't / weren't допустимі. Не плутай стан The shop was closed із дією The shop closed: Were they tired? запитує про стан, Did they work? — про роботу.

У нейтральному стверджувальному за формою питанні до підмета who або what саме займає місце виконавця. Тоді звичайне дієслово зберігає минулу форму: Who called? What happened? Додаткового did для такого питання не потрібно.

Who called you? запитує про того, хто телефонував тобі. Who did you call? запитує про того, кому телефонував ти. Це не два взаємозамінні порядки слів, а різні ролі учасників.

Наголошене Who DID call? можливе, коли хочемо з'ясувати, хто ж усе-таки подзвонив; це не граматична помилка. У заперечному питанні до підмета did також потрібне: Who didn't call? Тут запитуємо про людину, яка не телефонувала.

На питання з did коротко відповідай Yes, ... did або No, ... didn't / did not. На питання з was/were повторюй відповідну форму be. Займенник змінюється за тим, про кого говориш: Did you ...? → Yes, I did.

Після when або where зазвичай потрібні час чи місце, а не тільки yes/no. Питання з didn't часто перевіряє очікування або передає здивування. У звичайній короткій відповіді Yes, I did підтверджує, що дія була; No, I didn't — що її не було. Щоб уникнути непорозуміння, можна додати повне речення з фактом.

Для лексичного have у значенні «мати» сучасний нейтральний варіант — Did you have ...? / I didn't have ... . Форми на зразок Had you any money? теж можливі, особливо у формальнішій або старішій британській англійській. Не оголошуй їх неграматичними. У вправах на нейтральну конструкцію з did умова окремо задає цю форму.

You went by bus? — допустиме питання з порядком слів розповідного речення: так можна перепитати, перевірити здогад або здивуватися. Did you go by bus? — звичайне пряме питання з інверсією. Якщо завдання просить саме нейтральне питання з інверсією, перше речення не виконує ціль, але лишається граматичним.

Used to говорить про колишню звичку чи стан. Поруч можна зустріти Did you use to ...? / didn't use to ... . Це не заміна питання про одну конкретну подію. Тут лише розрізняємо масштаби змісту; написання варіантів used to, його зв'язок із теперішнім і всі відтінки заперечних питань потребують окремого вивчення.

Спочатку виріши, який факт заперечуєш або яка деталь невідома. Потім перевір дієслово: звичайна дія, be чи нейтральне питання до підмета. В останню чергу звір учасників, час і форму після did.

У відкритих завданнях створи власне англійське речення, а вже потім порівняй його зі зразком і критеріями. Інші природні слова дозволені, якщо збережено зміст і явно задану форму. Самоперевірка допомагає помітити помилку, але не є автоматичним підтвердженням правильності чи загального рівня A2. Можна використовувати вигадані ситуації.