Have to and Don't have to

У ствердженні теперішнього часу з I, you, we, they використовуй have to. З he, she, it — has to. Ім’я або назва однієї людини теж потребує has to.

Дивись на того, хто має виконати дію, а не на найближче слово. My neighbours — кілька сусідів; my neighbour — один сусід. Everyone граматично має форму однини.

Конструкція має три частини: have/has + to + початкова форма дієслова. To не губиться й не дублюється. Після нього не додаємо -s або -ing.

Змінюється have → has, а наступне дієслово зберігає початкову форму: has to work, has to go, has to be. Have to не є звичайним have зі значенням «мати річ».

Have to часто подає обов’язок як вимогу ззовні. Must може підкреслювати позицію мовця або того, хто встановлює правило. Це тенденція, а не жорсткий поділ на «зовнішнє» та «внутрішнє».

Обидві конструкції можуть передавати той самий обов’язок. Якщо вправа просить саме have to, must може не виконати навчальну умову, але саме по собі не стає граматично неправильним. Need to теж може передавати необхідність і змінюється як звичайне дієслово: she needs to.

Have to стверджує необхідність дії. Don’t have to / doesn’t have to означає, що дія не є обов’язковою. Це не заборона.

Mustn’t означає заборону. Не перетворюй have to на mustn’t, якщо хочеш лише скасувати обов’язок. Після doesn’t повертається have, бо форму третьої особи вже виражає does.

Щоб з’ясувати, чи є обов’язок, у звичайному питанні так/ні з have to використовуй do або does. Після does пиши have, не has. Коли питаємо про час, when стоїть перед do/does. Якщо who саме є підметом, окреме do/does не потрібне: Who has to bring the keys?

Цей урок зосереджений на теперішніх вимогах. Питання й заперечення тут потрібні для короткої розмови та контрасту; минулі обов’язки з had to і докладні питальні моделі вивчаються окремо.

Визнач, хто має діяти, назви саму дію й за потреби додай зовнішню причину. Наприклад: вимога курсу, робочий графік або зламаний ліфт. Не кожне речення повідомлення мусить містити have to.

У власних відповідях можна вигадувати обставини. Зразок — один спосіб висловитися; інші природні слова й порядок частин можливі, якщо збережено зміст та явно задану конструкцію.

З I, you, we, they та підметами у множині вживаємо don't have to. З he, she, it та одним предметом або однією людиною — doesn't have to.

Повні форми do not have to і does not have to теж правильні. Після doesn't потрібне have, не has: ознаку третьої особи вже має does.

Після заперечення потрібна ціла конструкція have to, а після неї — початкова форма дієслова: go, pay, wait, be. Не додавай -s або -ing.

Не пропускай to: have to працює інакше, ніж must. У формі doesn't have to work саме work називає дію, яку не вимагають.

Have to або must можуть передавати обов’язок. У багатьох контекстах їхні значення перекриваються; це не жорсткий поділ на «чуже» та «власне» правило.

Але заперечення різні: don't have to — робити не обов’язково; mustn't / must not — робити не можна. Обидва речення можуть бути граматично правильними, але повідомляють різні вимоги.

Щоб уточнити, чи дія потрібна, запитай Do / Does + підмет + have to + дієслово? У питанні теж зберігаємо have після does.

Коротка відповідь No, you don't або No, she doesn't заперечує необхідність. Можна відповісти повним реченням і пояснити, чому вимоги немає.

Don't have to не повідомляє, чи людина виконає дію. Вона може добровільно зробити те, чого від неї не вимагають. Про бажання або рішення говоримо окремо.

Відсутність однієї вимоги не скасовує інших: «не потрібно реєструватися» не гарантує вільного місця чи права порушувати решту правил.

У розмові конструкція допомагає зняти тиск: не вимагати допомоги, термінової відповіді чи участі. Доброзичливе пояснення уточнює намір. Тут тренуємо теперішні вимоги; минулі конструкції та needn't — окремі теми.

У звичайному прямому питанні в Present Simple постав do перед I, you, we, they або підметом у множині. Для he, she, it чи однієї названої особи використовуй does.

Після підмета залишається have to. Закінчення третьої особи вже є в does: She has to pay → Does she have to pay? Не перенось has у позицію після does.

Після to потрібна початкова форма дії: pay, wait, bring, be. У Do I have to be there? слово be — дія/стан після have to, тому питання все одно починається з Do, а не Am.

Після when, where, why, what time, how much зберігаємо знайомий порядок: питальне слово → do/does → підмет → have to → дія. Питання When do we have to leave? уже зосереджене на часі необхідного виходу, а не на простому «так/ні».

У What do you have to do? є два do з різними ролями. Перше допомагає побудувати питання, друге означає «робити». Не прибирай останнє do тільки через повтор.

Порівняй: Someone has to close the door → Who has to close the door? Невідому людину замінено словом who. Who саме є підметом, тому в такому нейтральному питанні не додаємо do/does.

У Who do you have to call? виконавець відомий — you. Невідомо, кому ти маєш зателефонувати, тож потрібне do. Вирішує не саме слово who, а його роль.

На цьому рівні тренуємо нейтральне Who has to…? про невідомого виконавця. Наголошене Who DOES have to…? теж можливе, коли перепитуємо з особливим наголосом; це не наша базова модель.

На Do you have to…? можна відповісти Yes, I do. або No, I don’t. На Does he have to…? — Yes, he does. або No, he doesn’t. Займенник залежить від того, хто відповідає: співрозмовник питає you, а ти говориш I.

No, I don’t означає, що обов’язку немає. Це не повідомлення про заборону і не обіцянка, що ти не зробиш цього. За потреби додай пояснення: It’s optional.

Короткі Yes, I do. / No, I don’t. — зручна навчальна модель, не єдині можливі репліки. Повна відповідь No, I don’t have to pay. та коротке No. теж можуть бути доречними в живій розмові.

Do you have to leave? — звичайний широкий за вживанням спосіб запитати про необхідність. Have you got to leave? — інша допустима конструкція. Рідкісне, дещо старомодне британське Have you to leave? також трапляється: його не треба плутати зі справжньою помилкою Has she have to leave?

You have to leave? може бути природним перепитуванням або вираженням здивування. Це не нейтральне питання, яке ми збираємо за схемою Do/Does. Коли вправа просить саме цю схему, правильне перепитування може не виконувати її навчальну ціль.

Must I leave? граматично правильне; у нейтральних побутових запитаннях частіше обирають Do I have to leave? Тут відпрацьовуємо have to, а не всі способи вираження необхідності.

Спочатку вибери, яку інформацію бракує: чи дія обов’язкова, де/коли її виконати, чи хто має її зробити. Потім визнач підмет і побудуй питання. У відповіді перевір не лише форму, а й те, чи потрібну деталь справді повідомлено.

Present Simple із have to підходить і для вже встановленої вимоги на завтра: Does he have to work tomorrow? Слово tomorrow саме по собі не змушує використовувати will. Минулий обов’язок із Did…have to та окремі майбутні конструкції в цьому уроці не тренуємо.

Зручна самоперевірка: для відомого підмета обрано do/does; після нього є have to; після to — початкова форма; питання відповідає наміру. Для who-підмета перевір окрему модель Who has to…?.