It-екстрапозиція: фіктивне it і важка клауза в кінці

Формальне it у цій конструкції не називає предмета чи особи, а заповнює місце підмета. Звичайний займенник it, навпаки, відсилає до зрозумілого з контексту предмета, події або думки.

Є ще одна конструкція з поверхнево схожим it, яку варто відрізняти від екстрапозиції: it-cleft (розщеплене речення), напр. 'It was Maria who called.' Тут it теж не референційне, але воно не заміняє важкий підмет — воно виділяє один конкретний елемент (Maria) серед можливих інших, відповідаючи на питання 'хто саме?'. It-екстрапозиція виносить ЦІЛУ клаузу через порожнє it; it-cleft виділяє ОДИН елемент через контраст. Це різні інструменти, і плутати їх — типова помилка просунутого рівня.

Простий тест: постав запитання 'на що вказує це it?'. Якщо відповіді немає й натомість увесь зміст перебуває в клаузі, що йде далі, — це dummy it. Якщо it можна перефразувати як 'саме X, а не хтось інший' — це, найімовірніше, it-cleft.

Поширена модель: it + форма be + оцінний прикметник + частина з that. Прикметник передає оцінку повідомлення, можливості або бажаної дії. Подібну роль може виконувати іменникова група: it’s a pity that… — «шкода, що…». Не кожна that-частина повідомляє встановлений факт: It’s possible that… виражає лише можливість.

Типові прикметники: important, essential, necessary, obvious, likely, possible, strange, surprising. Для невідомої відповіді на питання використовують whether або питальне слово: It’s unclear whether… — «незрозуміло, чи…»; It’s unclear who… — «незрозуміло, хто…». Це інший зміст, ніж оцінка ймовірності в It’s possible that….

Форма дієслова всередині клаузи після оцінних прикметників на кшталт essential/important/vital часто особлива (subjunctive) — цьому присвячено окремий, восьмий розділ.

Дію можна оцінити через to-інфінітив: it + форма be + прикметник + to + базова форма дієслова. За потреби учасника називають через for або of.

For називає виконавця дії: It’s difficult for beginners to master this quickly. Of вживають після оцінки поведінки людини — kind, rude, wise, silly: It was kind of you to help. Це оцінка конкретного вчинку, а не обов’язково постійної риси характеру.

Порівняй загальне It’s difficult to learn this technique та конкретніше It’s difficult for beginners to learn this technique quickly. For beginners уточнює, кому складно.

Дієслова реакції surprise, please, annoy, worry беруть додаток — того, хто реагує: It surprised me that…. Інші моделі передають враження (It seems that…), випадковий збіг (It happened that…) або з’ясований результат (It turned out that…). У It occurred to me that… прийменникова група to me називає людину, якій спала на думку ця ідея.

Пасивні дієслова повідомлення be said, be believed, be suggested, be reported поширені в новинному й діловому стилі: It has been suggested that…. Джерело часто не називають, але за потреби його можна додати через by. Сама пасивна форма не підтверджує правдивості повідомлення.

У всіх випадках дієслово узгоджується з фіктивним it як зі звичайним підметом третьої особи однини (surprises, seems, has been suggested), а не за особою чи числом того, про кого чи що йдеться в клаузі.

Окрема продуктивна модель — it + take (+ особа) (+ час/якість) + to-інфінітив: вона вимірює, скільки часу, зусиль чи якої риси характеру потребує дія. Особу можна назвати одразу після took ('it took her two hours') або через for пізніше в реченні, коли природніше спершу назвати час: 'it took two hours for her to finish'.

Та сама конструкція вимірює не лише час, а й абстрактну якість: courage, patience, skill, nerve. 'It takes considerable courage to speak out against injustice' — це той самий каркас, лише замість часу — мужність.

Типова помилка — форма на -ing замість to-інфінітива після цієї моделі; про це докладніше в розділі про типові помилки.

Після it не завжди потрібен to-інфінітив. Запам’ятай поширені моделі з формою на -ing: it’s worth doing — «варто зробити», it’s no use doing та it’s no good doing — «немає сенсу робити». Конкретну форму добираємо за словом або виразом, який стоїть перед нею.

З деякими оцінними прикметниками можливі обидві форми: It’s great living here та It’s great to live here. Перша часто оцінює власний досвід життя тут; друга може також виражати загальну оцінку. У відповідному контексті зміст дуже близький.

Коли після worth називаємо дію дієсловом, вживаємо форму на -ing: It’s worth checking. Варіант It’s worth to check у цій моделі неправильний.

Після essential, important, vital, necessary та дієслів suggest, recommend, insist у значенні вимоги чи рекомендації можлива базова форма дієслова в that-частині. Вона не змінюється за особою: It is essential that every participant sign the form. Це наказовий підрядний спосіб — mandative subjunctive. З every participant звичайний Present Simple мав би signs, тому різницю видно.

Природна альтернатива, особливо в британській англійській, — should + базова форма: It was agreed that the launch should be postponed by a week. І базова форма, і модель із should придатні для формального письма.

Звичайні особові форми теж трапляються в стандартному вжитку, особливо в британській англійській: It is important that everyone arrives on time. Не кожне таке речення помилкове. Базова форма виразно передає вимогу; інколи особова форма допускає також прочитання як повідомлення про факт. Обирай модель за значенням і стилем.

Короткий підмет природно стоїть на початку: Traveling is fun; Honesty matters. Варіант It’s fun traveling теж природний, особливо в розмові. It-екстрапозиція — вибір будови речення, а не обов’язкова заміна кожного підмета, що називає дію.

Відрізняй цю будову від it-cleft (It was Maria who called — виділяє Maria) і від He is believed to be innocent. Останнє близьке за змістом до It is believed that he is innocent, але підметом є he — людина, про яку повідомляють.

Якщо довга початкова частина ускладнює сприйняття, перевір варіант із it. Потім порівняй його з попереднім контекстом: що читач уже знає і на чому потрібно зосередити увагу?