Перша особа проти безособової форми

1. Чий це висновок: голос розподіляє відповідальність

Порівняй два способи подати думку про ті самі індекси. Перший прямо називає автора позиції. Другий залишає автора неназваним і через can подає позицію як таку, яку можна обстоювати. Основна тема та сама, але повне повідомлення не цілком тотожне.

Сам займенник I не робить висновок правдивішим, а його відсутність не робить текст автоматично об’єктивним. Проте вся рамка — I argue, it can be argued, the data show — впливає і на авторство, і на ступінь упевненості. Порівнюй ці два питання окремо.

Домовимося про назви. «Перша особа» — конструкції з I або we, у яких автор названий у самому реченні. «Безособова рамка» — конструкції, у яких особи автора в реченні немає: вставне it із пасивом, пасив без by-фрази, неживий підмет на кшталт the data чи this article.

I argue that the two indices reward different behaviour.

Я доводжу, що два індекси заохочують різну поведінку.

Автор названий і бере claim на себе: сперечатися доведеться саме з ним.

It can be argued that the two indices reward different behaviour.

Можна доводити, що два індекси заохочують різну поведінку.

Автор не названий; can додає значення можливості обстоювати позицію. Читач усе одно може заперечити сам висновок.

The two indices reward different behaviour.

Два індекси заохочують різну поведінку.

Тут узагалі немає рамки голосу. Такий варіант показує межу правила: воно стосується лише випадків, коли автор вирішує назвати або не назвати себе.

2. Інвентар безособових рамок

Безособовість — не одна конструкція, а кілька різних, і вони по-різному далеко відводять читача від автора.

Формальне it із пасивом (it has been suggested that…, it is often assumed that…) дозволяє не називати того, хто висловив думку. Present Perfect пов’язує попередню дію з теперішнім, а Present Simple подає поточний або звичний стан. Час сам по собі не показує, чи йдеться про автора цього тексту, чи про попередні праці.

Конструкція з підняттям логічного підмета переносить його наперед: замість рамки з вставним it підмет виходить на початок і далі йде to-інфінітив. Британська довідка LearnEnglish описує обидві моделі як пару для дієслів на кшталт believe, estimate, think.

Неживий агент (the data show, the figures point to, this article proposes) не прибирає діяча, а замінює його текстом або матеріалом. Це найм'якша форма безособовості: відповідальність нікуди не зникає, але її несе робота, а не людина.

В екзистенційній рамці there are grounds for… / there is a case for… після be стоїть іменникова група, а for вводить її продовження. Не замінюй нею модель it is argued that…. В інших моделях іменник після there може мати that-клаузу: there is evidence that….

Як побудувати речення

it + be + V3 + that-клауза | логічний підмет + be + V3 + to-інфінітив | неживий підмет + активне дієслово | there + be + іменник + for/against

subject / S: Підмет: про кого або що йдеться в реченні; з ним узгоджується дієслово. У The book was written підмет — the book, хоча дію виконує хтось інший.
V3 / past participle: Третя форма дієслова: worked, gone, seen. Потрібна, наприклад, після have/has або в пасиві; не завжди збігається з V2.
noun: Слово, яке називає людину, предмет або поняття: student, book, happiness.
infinitive: Початкова форма дієслова. З to: to work; без to: work. Потребу в to визначає схема.

It has been suggested that the two shifts overlap by design.

Припускали, що дві зміни перетинаються навмисно.

Present Perfect показує, що припущення вже висловлювали й воно релевантне зараз. Хто його висловив, потрібно з’ясувати з контексту.

The overlap is thought to be deliberate.

Уважають, що перетин навмисний.

Логічний підмет вийшов наперед; агента так само не названо.

The rota shows that the overlap is deliberate.

Графік змін показує, що перетин навмисний.

Агентом висновку став документ. Автор лишається невидимим, але висновок уже на щось спирається.

There are grounds for treating the overlap as deliberate.

Є підстави вважати перетин навмисним.

У цій моделі grounds поєднується з for + -ing. Це обмеження конкретної сполуки, а не заборона всіх that-клауз після there.

3. Дієслово важить більше за займенник

Сама поява I ще не робить речення авторським твердженням. Вирішує дієслово.

Дієслова аргументації — argue, contend, maintain, hold, propose, show, demonstrate, take X to be Y — називають дію, яку автор виконує в тексті. Вони запрошують до заперечення: опонент може показати, що аргумент не працює.

Дієслова враження — feel, sense, have the impression — подають думку як особисте сприйняття й часто пом’якшують її. Твердження лишається твердженням, яке можна обговорити чи заперечити; однак саме посилання на враження не замінює доказів в академічному аргументі.

У природничих науках перша особа може називати інтелектуальні дії й конкретні процедури: we hypothesised, we measured. Пасив часто корисний, коли в центрі уваги зразок або процедура, але не є обов’язковим для ручних операцій. Зважай на жанр і вимоги видання.

We hypothesised that the coating would slow corrosion.

Ми припустили, що покриття сповільнить корозію.

Інтелектуальна дія: перша особа доречна навіть у природничій статті.

The samples were wiped with acetone before each run.

Зразки протирали ацетоном перед кожним запуском.

Ручна операція: хто саме протирав, для висновку неважливо, тому пасив.

I hold that the second reading fits the archive better.

Я вважаю, що друге прочитання краще відповідає архіву.

Hold називає позицію, яку автор готовий обстоювати.

I have the impression that the second reading fits the archive better.

У мене враження, що друге прочитання краще відповідає архіву.

Прочитання подано як попереднє враження. Читач може заперечити його або попросити докази, на яких воно ґрунтується.

4. Перша особа не дорівнює особистому тону

Найпоширеніша хиба на цьому рівні — думати, що I робить текст емоційним, а безособовість автоматично робить його стриманим. Duke Writing Studio показує зворотне: перша особа буває цілком клінічною, а текст без жодного займенника — відверто оцінним.

Тон створюють лексика, оцінні слова та побудова речення. Займенник лише повідомляє, чи названо автора. Тому редакторська порада «приберіть I, щоб звучало об'єктивніше» часто не працює: оцінка нікуди не дівається, а джерело оцінки зникає.

Практичний наслідок для C2: перевіряй тон і голос окремо. Речення може бути занадто емоційним і при цьому не мати жодного займенника, і навпаки.

I recorded the discharge time for each patient and compared the three winters.

Я записав час виписки для кожного пацієнта й порівняв три зими.

Перша особа, але тон сухий: описано процедуру, не ставлення.

The ward simply cannot absorb another winter like the last one.

Відділення просто не витримає ще однієї такої зими, як минула.

Жодного займенника — і при цьому виразна авторська позиція.

5. Хто такі we

We в англійському академічному тексті означає щонайменше три різні речі, і читач розрізняє їх за дієсловом.

Ексклюзивне we може означати авторів роботи: we collected, we argue. Якщо автор один, I прямо показує одноосібну дію. У деяких дисциплінах трапляється й авторське we для одного автора; перевіряй вимоги видання й не створюй хибного враження про співучасників дослідження.

Інклюзивне we веде читача текстом: воно нічого не повідомляє про кількість авторів і прийнятне навіть в одноосібній праці.

Загальнолюдське we (we tend to underestimate risk) стосується людей узагалі. Проблема виникає, коли всі три we стоять поруч і читач більше не знає, про кого йдеться.

Обхідний шлях the present author формально прибирає займенник, але не прибирає автора: читач усе одно розуміє, про кого мова, лише через зайвий крок.

We coded the interviews independently and then compared the results.

Ми кодували інтерв'ю незалежно, а потім порівняли результати.

Ексклюзивне we: дію справді виконали автори роботи.

We now leave the survey data aside and turn to the interviews.

Тепер залишимо дані опитування й перейдемо до інтерв'ю.

Інклюзивне we: воно веде читача, а не повідомляє про кількість авторів.

The present author regards the distinction as unnecessary.

Автор цієї праці вважає розрізнення зайвим.

Займенника немає, автор є. Читач доходить до нього через зайвий крок, і речення від цього тільки важче.

6. Що саме ховає безособовість

Кожна безособова рамка щось приховує, і корисно знати, що саме.

Рамка з decided ховає того, хто вирішував. У методологічному розділі це часто нешкідливо, у звіті про відповідальність — ні.

Рамка з claimed ховає, чия це заява: автора цього тексту чи попередніх праць. Якщо читач не може відновити агента ні з контексту, ні з посилання, рамка стає вадою, а не стилем.

Довідник UNC Writing Center описує зворотний бік тієї самої проблеми: спроба будь-що уникнути I часто дає незграбні конструкції й розмиває, хто саме що зробив.

Практичний тест простий: спробуй дописати «— ким?» після дієслова. Якщо відповідь важлива для читача, а текст її не дає, потрібна перша особа або названий агент.

It was decided to shorten the pilot by a month.

Було вирішено скоротити пілот на місяць.

Хто вирішив: автор, керівник, комітет? Текст відповіді не дає.

The steering group shortened the pilot by a month.

Керівна група скоротила пілот на місяць.

Той самий факт із названим агентом: тепер зрозуміло, з ким обговорювати рішення.

It has been claimed that the two registers are converging.

Стверджували, що два регістри зближуються.

Незрозуміло, чи це позиція автора, чи переказ літератури. Без посилання читач не може перевірити ані те, ані те.

7. Як обрати голос у власному тексті

Голос можна обирати для кожного окремого комунікативного завдання. У науковій статті можливі безособовий опис методу й першоособовий висновок, але можливі й інші доречні поєднання. Це не фіксована граматична вимога.

На вибір впливають дисципліна, розділ, жанр і вимоги редакції. UNC Writing Center описує різні норми в природничих, соціальних і гуманітарних науках; Duke Writing Studio додає, що навіть у природничих статтях перша особа частіше з'являється в анотації, вступі та обговоренні, ніж у методах.

Зміна голосу має бути зрозумілою. Перехід від пасиву до першої особи в одному реченні граматично можливий; він заважає лише тоді, коли розмиває авторство або створює непотрібне переключення уваги.

І остання перевірка: чи змінює обраний голос зміст? Якщо так, це вже не стилістичне рішення. Перехід від названого агента до безособової рамки прибирає інформацію, а не оформлення.

Two hundred entries were checked against the paper register. I treat the four mismatches as clerical rather than substantive.

Двісті записів звірено з паперовим реєстром. Чотири розбіжності я вважаю технічними, а не змістовими.

Метод — безособово, оцінка розбіжностей — від першої особи. Голос змінюється разом із типом ходу, а не посеред нього.

It is shown in this paper that the two curves diverge, and I explain why.

У цій статті показано, що дві криві розходяться, і я пояснюю чому.

Пасив і перша особа поєднані граматично правильно. Перевір, чи відмінність між результатом статті й особистим поясненням потрібна читачеві; якщо ні, можна обрати послідовнішу подачу.

The reviewer asked who chose the window, and I have added my name to that sentence.

Рецензент запитав, хто обрав часове вікно, і я додав своє ім'я до того речення.

Коли питання стосується саме агента, безособова рамка перестає бути варіантом.

Типові помилки

Неправильно:It can be argue that the pilot scheme reduced waiting times.

Правильно:It can be argued that the pilot scheme reduced waiting times.

У рамці з вставним it після can be потрібен дієприкметник argued. Базова форма argue лишає конструкцію неграматичною, хоча зміст читається.

Неправильно:In this paper I argues that the metric rewards volume over accuracy.

Правильно:In this paper I argue that the metric rewards volume over accuracy.

Перша особа однини не бере -s. Помилка виникає саме в момент перемикання голосу: попередній підмет this paper тягне за собою свою форму дієслова.

Неправильно:The findings suggests that the intervention worked only in the first term.

Правильно:The findings suggest that the intervention worked only in the first term.

Коли агентом висновку стає матеріал, узгодження вирішує все: множинний підмет findings бере suggest без -s.

Неправильно:The results are indicated that the effect fades after six months.

Правильно:The results indicate that the effect fades after six months.

Пасив від indicate не приймає клаузи that з таким підметом. Щоб зробити матеріал агентом висновку, дієслово має бути активним.

Неправильно:There is argued that the reform was premature.

Правильно:It can be argued that the reform was premature.

У пасивній моделі повідомлення it can be argued that… потрібен формальний підмет it. There is argued that… цю модель не утворює. В інших конструкціях that-клауза після іменника можлива: there is evidence that….

Неправильно:It is widely assumed the museum's late openings to be profitable.

Правильно:The museum's late openings are widely assumed to be profitable.

Дві моделі змішано. Після вставного it має йти клауза that; якщо потрібен to-інфінітив, логічний підмет виходить наперед.

Джерела