Пасив із модальним дієсловом: обов’язок, дозвіл, порада чи можливість

Must і have to в пасиві звучать майже однаково (must be signed / has to be signed), але джерело обов'язку відрізняється: must частіше передає переконання чи авторитет самого мовця або офіційне писане правило (вивіски, регламенти), а have to — зовнішній факт чи вимогу, що існує незалежно від мовця.

У більшості повсякденних контекстів обидва варіанти взаємозамінні, і носії часто обирають have to як нейтральніший, розмовніший варіант. Різниця стає помітною головно в офіційних формулюваннях і коли мовець сам підкреслює свою наполегливість.

У правилах поведінки mustn’t / must not be done і can’t / cannot be done можуть передавати заборону. Але can’t також означає неможливість: This file can’t be opened — файл неможливо відкрити. Відрізняй це від відсутності обов’язку: doesn’t have to be done.

Doesn't have to be done / don't have to be done (а також needn't be done) — це ВІДСУТНІСТЬ ОБОВ'ЯЗКУ: дію можна виконати або не виконувати, вибір лишається за виконавцем. Плутанина цих двох значень повністю змінює зміст повідомлення на протилежний.

Для поради чи рекомендації вживаємо should be done та ought to be done. Вони можуть також передавати моральний обов’язок або очікування, тому сама граматична форма не гарантує, що від рекомендації можна відмовитися без наслідків. Must / have to виражають вимогу пряміше.

Ought to рідше вживається в сучасній розмовній англійській, особливо в запереченнях і питаннях, тож should — набагато частіший і безпечніший вибір за замовчуванням; ought to звучить трохи офіційніше чи книжніше.

Can be done у пасиві найчастіше означає ЗДАТНІСТЬ чи загальну можливість: щось влаштоване так, що дію технічно реально виконати. Той самий can передає ще й ДОЗВІЛ: комусь дозволено щось робити.

May be done — формальніший, писаний варіант дозволу (правила, оголошення, договори); could be done частіше передає слабшу, гіпотетичну здатність або ввічливу пропозицію, а might be done для дозволу вживається вкрай рідко і звучить дуже офіційно чи навіть застаріло.

May be done, might be done і could be done позначають НЕПЕВНУ можливість: мовець не знає напевно, чи станеться дія. Might зазвичай сприймається як трохи менш упевнений за may, а різниця часто настільки мала, що на практиці обидва взаємозамінні.

Will be done може передавати прогноз, намір або обіцянку. Воно не гарантує реального результату й може поєднуватися з probably. May, might і could подають можливість обережніше; конкретну силу висловлення визначає також контекст.

Сам механічний каркас — незмінне be після модального, вибір дієприкметника, порядок слів у запереченні й питанні — це предмет сусіднього правила «Modal + be + past participle» у тому самому топіку; тут він лише інструмент, не мета.

Оцінку завершеної минулої дії передає modal + have been + V3: should have been done — «це слід було зробити», must have been done — «це, певно, було зроблено». Просте could be done також може описувати минулу можливість. Конструкцію have/get something done («організувати, щоб щось зробили») вивчаємо окремо.